У статті досліджуються підстави застосування Принципів
міжнародних комерційних договорів
(Принципи УНІДРУА) як джерела
застосовного матеріального права
при вирішенні спорів у порядку міжнародного комерційного арбітражу.
Аналізуються положення арбітражних регламентів та актуальна
арбітражна й судова практика
з цих питань. Обґрунтовано, що
використовуване в тексті сучасних арбітражних законів формулювання «норми права» й дозволяє в
таких випадках звертатись арбітрам до позанаціональних правових
регуляторів на противагу національним правопорядкам. Визначено, що в розрізі допустимості
вибору сторонами як застосовного
до суті спору права позанаціональних джерел дискусія в арбітражному середовищі ведеться, насамперед, зважаючи на відмінності
у формулюваннях в міжнародних документах та національних
законах, частина з яких оперує
лише терміном «право» (law), а
інша – використовує поняття
«норм права» (rulesoflaw), ґрунтуючись на тому, що в другому з
варіантів немає прив’язки до певної правової системи
Встановлено, що Принципи
УНІДРУА як гнучкий правовий
інструмент та яскравий приклад
нормативного втілення в одному
джерелі правил, що складають
суть так званого «м’якого права»
(«softlaw»), може використовуватись сторонами та арбітрами як
застосовне матеріальне право при
вирішенні спору в порядку міжнародного комерційного арбітражу
достатньо багатосторонньо. Вони
охоплюють безпосереднє застосування при прямому виборі Принципів УНІДРУА з цією метою і слугують виявом «загальних принципів
права», «lex mercatoria», «звичаїв
міжнародної торгівлі», до яких відсилають сторони в арбітражному
застереженні як до застосовного
до суті спору права (норм права),
а також будуть корисними за відсутності вибору матеріального
права як такого чи виявляться в
ролі загальновизнаної інтерпретації поширених у практиці міжнародного комерційного обороту
принципів і правил за їх субсидіарного застосування тощо.
The article examines the grounds
for applying the UNIDROIT
Principles of International
Commercial Contracts (UNIDROIT
Principles) as a source of applicable
substantive law in resolving disputes
through international commercial
arbitration. The provisions of
arbitration rules and current
arbitration and court practice on
these issues are analyzed. It is
substantiated that the wording of
the “rules of law” used in the text
of modern arbitration laws allows
in such cases to apply by arbitrators
a non-national legal regulators as
opposed to national legal systems.
It is determined that in terms of
the admissibility of the parties'
choice of the law of non-national
sources applicable to the substance
of the dispute, the discussion in the
arbitration environment is conducted
primarily due to differences in
wording in international documents
and national laws, some of which use
only the term “law”. another – uses
the concept of “rules of law”, based
on the fact that the second option is
not tied to a particular legal system.
It is established that the
UNIDROIT Principles as a flexible
legal instrument and a clear example
of normative implementation in one
source of rules that constitute the
essence of the so-called “soft law”,
can be used by parties and arbitrators
as applicable substantive law in
resolving disputes via the international
commercial arbitration is quite
multilateral. The usage situations
cover both the direct application of
the UNIDROIT Principles for this
purpose and as the manifestation of
the “general principles of law”, “lex
mercatoria”,“customs of international
trade”, to which the parties refer in the
arbitration agreement as applicable
to the substance of the dispute (rules
of law), as well as will be useful in
the absence of choice of substantive
law as such or will be in the role of
a generally accepted interpretation of
common in the practice of international
trade turnover principles and rules for
their subsidiary application, etc.
