Дисертація є першим комплексним дослідженням господарсько - правового
регулювання сервісних послуг у сфері господарювання , їх характеристики
поняття та ознак, різновидів, підстав, форми тощо, в якому здійснено їх
системний аналіз, відокремлення від інших правових (суміжних) категорій,
чинники державного впливу, суб’єктно - об’єктний аспект, порядок та умови
надання в умовах сьогодення.
Актуальність обраної теми дослідження обумовлена процесом
переосмисленням сучасних інститутів господарського права з урахування
євроінтеграційних процесів, потреб закладення в господарсько-правовому
забезпеченні сервісних послуг елементів стимулювання економічної активності,
вдосконалення договірної підстави господарських сервісних послуг, різновидів,
відмежування від суміжних категорій, підвищення ефективності
відповідальності учасників, оптимізації державного впливу у цій сфері з
урахуванням нових потреб і впровадженням інформаційно-цифрових технологій
задля зручності та оперативності надання сервісних послуг у сфері
господарювання.
Виокремлення сервісних послуг як чинника господарської сфери та
складової предмету господарського права, їх договірна форма й відповідні
специфічні відносини, правова природа, відповідальність і донині породжує
чимало дискусійних питань, окремі їх аспекти є недостатньо дослідженими та
однозначно невирішеними для практики, а в руслі сучасної реформованої
економічної політики виникає необхідність їх дослідження задля належного
нормативного забезпечення та одноманітності правозастосування. Також
нез’ясованими є положення щодо співвідношення термінів «адміністративні
послуги», «сервісні послуги у сфері господарювання», «господарські сервісні
послуги», які є поняттями, що поглинають друг друга за видовими і родовими
ознаками. З урахуванням зазначеного вважається за доцільне визначення
«сервісні послуги» як «serving services» на підставі мовно-тлумачного аналізу
співвідношення слів «сервіс» та «обслуговування» як юридико-синонімічні
терміни задля їх одностайного закріплення в нормах чинного законодавства щодо
побутових та інших господарських сервісних послуг, правозастосування та
англомовного перекладу.
У вступі дисертації обґрунтовано науковий інтерес автора щодо обраної
тематики з точки зору її господарсько-правового регулювання, зазначено про її
актуальність та теперішній стан наукового дослідження даної сфери; визначено
мету, завдання, об’єкт і предмет, методологічний інструментарій дослідження;
аргументовано наукову новизну та практичне значення одержаних результатів;
представлені відомості щодо апробації та публікування результатів дослідження.
У роботі надано визначення послуги як складової господарської діяльності
та розмежовано терміни «послуга» та «сервісна послуга», коли під першим
розуміється будь-які дії, направлені на задоволення різноманітних потреб, які
споживаються в момент їх надання, а під другим - економіко-соціальна
професійна діяльність обслуговуючо-індивідуального характеру, змістом якої є
сукупність дій, які надаються певними суб’єктами (спеціалістами), які, як
правило, реалізуються (споживаються) під час їх здійснення (надання) на
платних, строкових засадах, визначених у договорі.
Здійснено вивчення історіографії виникнення і становлення інституту
сервісних послуг на території сучасної України, починаючи з часів утворення
перших форм державності та акцентовано увагу на недоліках і перевагах їх
правового забезпечення. Виокремлені історичні іноземні і вітчизняні етапи
виникнення, становлення і відповідного правового регулювання інституту
послуг, які пов’язані із їх змістовними та економіко-правовими чинниками, а
саме: 1-у період (початковий) – виникнення у Давньому Римі та застосування як
правової категорії, яка опосередковує транспортні, орендні та інші зобовꞌязання;
період середньовіччя – удосконалення фінансових послуг; період
капіталістичних відносин – різноманіття послуг економічного товарного
характеру, а також послуг, пов’язаних із зародженням засад ринкової економіки;
XX століття – удосконалення послуг, їх нормативний комплексний характер з
виокремленням господарських послуг та сучасний період - XXI століття –
удосконалення інституту послуг, набуття ними комплексного характеру,
виокремлення господарських послуг, їх вартісної та договірної ознак.
У дисертації визначено теоретико-правові аспекти різноманітних
сервісних послуг у сфері господарювання, з наданням їх визначення,
класифікації, характеристики господарсько-правового регулювання, порядку та
умов застосування згідно із нормами чинного законодавства. Запропоновано
розглядати сервісні послуги у сфері господарювання як правову категорію,
поєднуючу господарські сервісні послуги та адміністративно-господарські
сервісні послуги, що надаються суб’єктами господарювання та іншими
учасниками господарських відносин спожчивачам чи суб’єктам господарювання
з урахуванням ознаки сервісності, яка означає спрямування послуги на
запобігання виникнення технічної, інформаційної, фінансової чи іншої проблеми
в діяльності певного суб’єкта, дотичного до сфери господарювання,
професійного характеру надання, а також цілеспрямованості, постійності,
одноманітності, споживчості, оплатності, договірного забезпечення та
результативності. Зроблений акцент на визначенні послуг, які не відносяться до
сервісних послуг у сфері господарювання, як то, наприклад, поліцейські і
соціальні послуги, для яких притаманними є самостійні чинники, а саме: мета
перших полягає в забезпеченні публічного правопорядку, протидії злочинності
тощо, а других – своєчасна державна підтримка осіб, які опинилися в складних
життєвих обставинах; правовідносини щодо їх виникнення є суто
адміністративними, владно-розпорядчого характеру та наявне спеціальне
нормативне регулювання, яке не входить до сфери господарського
законодавства.
У роботі надається розмежування сервісних послуг у сфері
господарювання та господарських сервісних послуг за конструкцією тип-підтип,
коли під першими розуміється діяльність щодо надання індивідуальних
сервісних послуг різноманітного характеру суб’єктами господарювання, а також
спеціально уповноваженими органами державної влади і органами місцевого
самоврядування з метою задоволення господарських потреб, загального
сприяння ділової активності, конкурентоспроможності, досягнення
господарських результатів тощо, а під другими – дії суб’єктів господарювання
вузькопрофільного професійного обслуговуючого характеру щодо надання
різноманітних послуг іншим суб’єктам господарювання задля задоволення їх
потреб на підставі договору, який є строковим, оплатним, двох- або
багатостороннім, однооб’єктним, та, як правило, – публічним. Також,
відмежовано адміністративно-господарські сервісні послуги від
адміністративних послуг шляхом виокремлення їх мети (для перших це
задоволення потреб суб’єктів господарювання у різноманітних легалізаційних
процедурах щодо їх створення і діяльності; контроль; державна допомога тощо,
а для інших – досягнення результатів шляхом здійснення владних розпоряджень),
спеціальні суб'єкти отримання і надання, а їх спільними рисами є: професійнообслуговуючий індивідуальний характер, суб’єкти отримання послуги, строки,
порядок звернення і процедура надання.
Запропонована класифікація об’єктів сервісних послуг залежно від: 1)
сфери господарювання: транспортні, фінансові, інформаційні, тощо; 2) форми:
матеріальні та нематеріальні; 3) територіальної розповсюдженості: національні,
міжнародні та змішані; 4) стану попиту та пропозицій: які пристосовані до потреб
споживачів та ті, які формують їх попит; 5) характеру формування: які надаються
виключно державою (державні та/або муніципальні) та ті, які надаються
суб’єктами господарювання; 6) мети надання: отримання прибутку та без
отримання прибутку; 7) оплатності: платні та безоплатні; 8) строків надання:
короткострокові, середньострокові та безстрокові.
Встановлена та обгрунтована господарсько-правова природа деяких
договорів щодо надання сервісних послуг, а саме: положення щодо природи
господарського договору про надання маркетингових сервісних послуг, за яким
одна сторона – виконавець зобов’язується здійснити різноманітні дії щодо
стимулювання збуту (реалізації, продажу) товарів (продукції) з урахуванням їх
попиту на ринку, на умовах та в порядку визначених іншою стороною -
замовником, який зобов’язується оплатити їх у строк, визначений в договорі та з
метою подальшої імпліментації положень Угоди про асоціацію з ЄС визначити
сторону такого договору як продавців бізнес-послуг - фізичних осіб, які є
представниками постачальника послуг однієї Сторони і які мають бажання
в’їхати та тимчасово перебувати на території іншої Сторони з метою ведення
переговорів щодо умов продажу послуг або укладення угод з метою продажу
послуг цьому постачальнику послуг; подвійної природи договору
мультимодальних перевезень, з урахуванням ст. 135 Угоди про асоціацію з ЄС як
основного договору про надання транспортних послуг двома або більше
перевізниками різних видів транспорту за єдиним перевізним документом у
письмовій або електронній формі та додаткового, який регулює і конкретизує
відносини перевізників під час мультимодальних перевезень, умови роботи
перевалочних пунктів у вигляді, наприклад, вузлових угод щодо митного
оформлення, послуг контейнерних станцій та депо, маркетингу, тощо;
аутсорсингу як господарського договору про надання послуги щодо найму
працівників з наміром надання їх у розпорядження третій стороні, яка може бути
як фізичною, так і юридичною особою ("підприємство-користувач") та визначає
їм робочі завдання і контролює виконання цих завдань, а також інші послуги,
пов’язані з пошуком роботи на засадах професійності, спеціалізації, строковості
й оплатності.
Особливу увагу приділено суб’єктній складовій сервісних послуг, яких
можливо виокремити за наступними критеріями в залежності від: обсягу владних
повноважень: державні органи, органи місцевого самоврядування та суб’єкти
господарювання; правовим статусом: службові (посадові) особи та юридичні і
фізичні особи - суб’єкти господарювання; порядку та умовами надання сервісних
послуг: особи, які безпосередньо надають сервісні послуги – надавачі, особи, які
отримують сервісні послуги – споживачі сервісних послуг та посередники, в
особі сервісних центрів, які створюються та діють на підставі норм чинного
законодавства.
Як результат, автором пропонується: визначити нормативно згідно із ст. 50
Угоди про створення ЄС у ст. 1 Закону України «Про технічні регламенти та
оцінку відповідності» послугу як результат промислово-торгівельної діяльності,
яка споживається у момент її надання з метою, як правило, отримання прибутку;
внесення змін до ст. 263(1) ГК України, в якій визначити поняття послуги та
побутової послуги як сервісної однорідної послугу, яка надається на професійній
та публічній основі суб’єктами господарювання фізичним особам - споживачам
на умовах та в порядку, визначеними договором, з метою задоволення споживчих
потреб на платних і строкових засадах, з виокремленням невичерпного їх
переліку.
Склад разової ради:
Голова ради – Подцерковний Олег Петрович, д.ю.н., професор, завідувач кафедри господарського права і процесу Національного університету «Одеська юридична академія».
Рецензенти: Возняковська Крістіна Анатоліївна, д.ю.н., професор, завідувач кафедри цивільно-правових дисциплін Чернівецького юридичного інституту Національного університету «Одеська юридична академія»;
Будурова Ганна Миколаївна, к.ю.н., доцент, доцент кафедри господарського права і процесу Національного університету «Одеська юридична академія».
Офіційні опоненти: Мілаш Вікторія Сергіївна, д.ю.н., доцент, доцент кафедри господарського права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого;
Джабраілов Руслан Аятшахович, д.ю.н., професор, заступник директора з наукової роботи ДУ «Інститут економіко-правових досліджень імені В.К. Мамутова НААУ».
Трансляція захисту дисертації здійснюватиметься 20.12
2022 о 12:00 на веб-сайті -
https://www.youtube.com/channel/UC4NtcwoDHRQ6ZyZ10YPfnvQ/videos
