Господарсько-правове регулювання надання сервісних послуг
Завантаження...
Дата
2022
Автори
Дишкантюк, Юлія Ігорівна
Назва журналу
ISSN журналу
Назва тому
Видавець
Одеса
Анотація
Дисертація є першим комплексним дослідженням господарсько - правового
регулювання сервісних послуг у сфері господарювання , їх характеристики
поняття та ознак, різновидів, підстав, форми тощо, в якому здійснено їх
системний аналіз, відокремлення від інших правових (суміжних) категорій,
чинники державного впливу, суб’єктно - об’єктний аспект, порядок та умови
надання в умовах сьогодення.
Актуальність обраної теми дослідження обумовлена процесом переосмисленням сучасних інститутів господарського права з урахування євроінтеграційних процесів, потреб закладення в господарсько-правовому забезпеченні сервісних послуг елементів стимулювання економічної активності, вдосконалення договірної підстави господарських сервісних послуг, різновидів, відмежування від суміжних категорій, підвищення ефективності відповідальності учасників, оптимізації державного впливу у цій сфері з урахуванням нових потреб і впровадженням інформаційно-цифрових технологій задля зручності та оперативності надання сервісних послуг у сфері господарювання.
Виокремлення сервісних послуг як чинника господарської сфери та складової предмету господарського права, їх договірна форма й відповідні специфічні відносини, правова природа, відповідальність і донині породжує чимало дискусійних питань, окремі їх аспекти є недостатньо дослідженими та однозначно невирішеними для практики, а в руслі сучасної реформованої економічної політики виникає необхідність їх дослідження задля належного нормативного забезпечення та одноманітності правозастосування. Також нез’ясованими є положення щодо співвідношення термінів «адміністративні послуги», «сервісні послуги у сфері господарювання», «господарські сервісні послуги», які є поняттями, що поглинають друг друга за видовими і родовими ознаками. З урахуванням зазначеного вважається за доцільне визначення «сервісні послуги» як «serving services» на підставі мовно-тлумачного аналізу співвідношення слів «сервіс» та «обслуговування» як юридико-синонімічні терміни задля їх одностайного закріплення в нормах чинного законодавства щодо побутових та інших господарських сервісних послуг, правозастосування та англомовного перекладу.
У вступі дисертації обґрунтовано науковий інтерес автора щодо обраної тематики з точки зору її господарсько-правового регулювання, зазначено про її актуальність та теперішній стан наукового дослідження даної сфери; визначено мету, завдання, об’єкт і предмет, методологічний інструментарій дослідження; аргументовано наукову новизну та практичне значення одержаних результатів; представлені відомості щодо апробації та публікування результатів дослідження.
У роботі надано визначення послуги як складової господарської діяльності та розмежовано терміни «послуга» та «сервісна послуга», коли під першим розуміється будь-які дії, направлені на задоволення різноманітних потреб, які споживаються в момент їх надання, а під другим - економіко-соціальна професійна діяльність обслуговуючо-індивідуального характеру, змістом якої є сукупність дій, які надаються певними суб’єктами (спеціалістами), які, як правило, реалізуються (споживаються) під час їх здійснення (надання) на платних, строкових засадах, визначених у договорі.
Здійснено вивчення історіографії виникнення і становлення інституту сервісних послуг на території сучасної України, починаючи з часів утворення перших форм державності та акцентовано увагу на недоліках і перевагах їх правового забезпечення. Виокремлені історичні іноземні і вітчизняні етапи виникнення, становлення і відповідного правового регулювання інституту послуг, які пов’язані із їх змістовними та економіко-правовими чинниками, а саме: 1-у період (початковий) – виникнення у Давньому Римі та застосування як правової категорії, яка опосередковує транспортні, орендні та інші зобовꞌязання; період середньовіччя – удосконалення фінансових послуг; період капіталістичних відносин – різноманіття послуг економічного товарного характеру, а також послуг, пов’язаних із зародженням засад ринкової економіки; XX століття – удосконалення послуг, їх нормативний комплексний характер з виокремленням господарських послуг та сучасний період - XXI століття – удосконалення інституту послуг, набуття ними комплексного характеру, виокремлення господарських послуг, їх вартісної та договірної ознак.
У дисертації визначено теоретико-правові аспекти різноманітних сервісних послуг у сфері господарювання, з наданням їх визначення, класифікації, характеристики господарсько-правового регулювання, порядку та умов застосування згідно із нормами чинного законодавства. Запропоновано розглядати сервісні послуги у сфері господарювання як правову категорію, поєднуючу господарські сервісні послуги та адміністративно-господарські сервісні послуги, що надаються суб’єктами господарювання та іншими учасниками господарських відносин спожчивачам чи суб’єктам господарювання з урахуванням ознаки сервісності, яка означає спрямування послуги на запобігання виникнення технічної, інформаційної, фінансової чи іншої проблеми в діяльності певного суб’єкта, дотичного до сфери господарювання, професійного характеру надання, а також цілеспрямованості, постійності, одноманітності, споживчості, оплатності, договірного забезпечення та результативності. Зроблений акцент на визначенні послуг, які не відносяться до сервісних послуг у сфері господарювання, як то, наприклад, поліцейські і соціальні послуги, для яких притаманними є самостійні чинники, а саме: мета перших полягає в забезпеченні публічного правопорядку, протидії злочинності тощо, а других – своєчасна державна підтримка осіб, які опинилися в складних життєвих обставинах; правовідносини щодо їх виникнення є суто адміністративними, владно-розпорядчого характеру та наявне спеціальне нормативне регулювання, яке не входить до сфери господарського законодавства.
У роботі надається розмежування сервісних послуг у сфері господарювання та господарських сервісних послуг за конструкцією тип-підтип, коли під першими розуміється діяльність щодо надання індивідуальних сервісних послуг різноманітного характеру суб’єктами господарювання, а також спеціально уповноваженими органами державної влади і органами місцевого самоврядування з метою задоволення господарських потреб, загального сприяння ділової активності, конкурентоспроможності, досягнення господарських результатів тощо, а під другими – дії суб’єктів господарювання вузькопрофільного професійного обслуговуючого характеру щодо надання різноманітних послуг іншим суб’єктам господарювання задля задоволення їх потреб на підставі договору, який є строковим, оплатним, двох- або багатостороннім, однооб’єктним, та, як правило, – публічним. Також, відмежовано адміністративно-господарські сервісні послуги від адміністративних послуг шляхом виокремлення їх мети (для перших це задоволення потреб суб’єктів господарювання у різноманітних легалізаційних процедурах щодо їх створення і діяльності; контроль; державна допомога тощо, а для інших – досягнення результатів шляхом здійснення владних розпоряджень), спеціальні суб'єкти отримання і надання, а їх спільними рисами є: професійнообслуговуючий індивідуальний характер, суб’єкти отримання послуги, строки, порядок звернення і процедура надання.
Запропонована класифікація об’єктів сервісних послуг залежно від: 1) сфери господарювання: транспортні, фінансові, інформаційні, тощо; 2) форми: матеріальні та нематеріальні; 3) територіальної розповсюдженості: національні, міжнародні та змішані; 4) стану попиту та пропозицій: які пристосовані до потреб споживачів та ті, які формують їх попит; 5) характеру формування: які надаються виключно державою (державні та/або муніципальні) та ті, які надаються суб’єктами господарювання; 6) мети надання: отримання прибутку та без отримання прибутку; 7) оплатності: платні та безоплатні; 8) строків надання: короткострокові, середньострокові та безстрокові.
Встановлена та обгрунтована господарсько-правова природа деяких договорів щодо надання сервісних послуг, а саме: положення щодо природи господарського договору про надання маркетингових сервісних послуг, за яким одна сторона – виконавець зобов’язується здійснити різноманітні дії щодо стимулювання збуту (реалізації, продажу) товарів (продукції) з урахуванням їх попиту на ринку, на умовах та в порядку визначених іншою стороною - замовником, який зобов’язується оплатити їх у строк, визначений в договорі та з метою подальшої імпліментації положень Угоди про асоціацію з ЄС визначити сторону такого договору як продавців бізнес-послуг - фізичних осіб, які є представниками постачальника послуг однієї Сторони і які мають бажання в’їхати та тимчасово перебувати на території іншої Сторони з метою ведення переговорів щодо умов продажу послуг або укладення угод з метою продажу послуг цьому постачальнику послуг; подвійної природи договору мультимодальних перевезень, з урахуванням ст. 135 Угоди про асоціацію з ЄС як основного договору про надання транспортних послуг двома або більше перевізниками різних видів транспорту за єдиним перевізним документом у письмовій або електронній формі та додаткового, який регулює і конкретизує відносини перевізників під час мультимодальних перевезень, умови роботи перевалочних пунктів у вигляді, наприклад, вузлових угод щодо митного оформлення, послуг контейнерних станцій та депо, маркетингу, тощо; аутсорсингу як господарського договору про надання послуги щодо найму працівників з наміром надання їх у розпорядження третій стороні, яка може бути як фізичною, так і юридичною особою ("підприємство-користувач") та визначає їм робочі завдання і контролює виконання цих завдань, а також інші послуги, пов’язані з пошуком роботи на засадах професійності, спеціалізації, строковості й оплатності.
Особливу увагу приділено суб’єктній складовій сервісних послуг, яких можливо виокремити за наступними критеріями в залежності від: обсягу владних повноважень: державні органи, органи місцевого самоврядування та суб’єкти господарювання; правовим статусом: службові (посадові) особи та юридичні і фізичні особи - суб’єкти господарювання; порядку та умовами надання сервісних послуг: особи, які безпосередньо надають сервісні послуги – надавачі, особи, які отримують сервісні послуги – споживачі сервісних послуг та посередники, в особі сервісних центрів, які створюються та діють на підставі норм чинного законодавства.
Як результат, автором пропонується: визначити нормативно згідно із ст. 50 Угоди про створення ЄС у ст. 1 Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» послугу як результат промислово-торгівельної діяльності, яка споживається у момент її надання з метою, як правило, отримання прибутку; внесення змін до ст. 263(1) ГК України, в якій визначити поняття послуги та побутової послуги як сервісної однорідної послугу, яка надається на професійній та публічній основі суб’єктами господарювання фізичним особам - споживачам на умовах та в порядку, визначеними договором, з метою задоволення споживчих потреб на платних і строкових засадах, з виокремленням невичерпного їх переліку.
Склад разової ради:
Голова ради – Подцерковний Олег Петрович, д.ю.н., професор, завідувач кафедри господарського права і процесу Національного університету «Одеська юридична академія».
Рецензенти: Возняковська Крістіна Анатоліївна, д.ю.н., професор, завідувач кафедри цивільно-правових дисциплін Чернівецького юридичного інституту Національного університету «Одеська юридична академія»; Будурова Ганна Миколаївна, к.ю.н., доцент, доцент кафедри господарського права і процесу Національного університету «Одеська юридична академія».
Офіційні опоненти: Мілаш Вікторія Сергіївна, д.ю.н., доцент, доцент кафедри господарського права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого; Джабраілов Руслан Аятшахович, д.ю.н., професор, заступник директора з наукової роботи ДУ «Інститут економіко-правових досліджень імені В.К. Мамутова НААУ».
Захист дисертації відбудеться 20.12.2022 об 12:00 за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 23, зала засідань Вченої ради Національного університету «Одеська юридична академія». Трансляція захисту дисертації здійснюватиметься на сайті - https://www.youtube.com/channel/UC4NtcwoDHRQ6ZyZ10YPfnvQ/videos
Актуальність обраної теми дослідження обумовлена процесом переосмисленням сучасних інститутів господарського права з урахування євроінтеграційних процесів, потреб закладення в господарсько-правовому забезпеченні сервісних послуг елементів стимулювання економічної активності, вдосконалення договірної підстави господарських сервісних послуг, різновидів, відмежування від суміжних категорій, підвищення ефективності відповідальності учасників, оптимізації державного впливу у цій сфері з урахуванням нових потреб і впровадженням інформаційно-цифрових технологій задля зручності та оперативності надання сервісних послуг у сфері господарювання.
Виокремлення сервісних послуг як чинника господарської сфери та складової предмету господарського права, їх договірна форма й відповідні специфічні відносини, правова природа, відповідальність і донині породжує чимало дискусійних питань, окремі їх аспекти є недостатньо дослідженими та однозначно невирішеними для практики, а в руслі сучасної реформованої економічної політики виникає необхідність їх дослідження задля належного нормативного забезпечення та одноманітності правозастосування. Також нез’ясованими є положення щодо співвідношення термінів «адміністративні послуги», «сервісні послуги у сфері господарювання», «господарські сервісні послуги», які є поняттями, що поглинають друг друга за видовими і родовими ознаками. З урахуванням зазначеного вважається за доцільне визначення «сервісні послуги» як «serving services» на підставі мовно-тлумачного аналізу співвідношення слів «сервіс» та «обслуговування» як юридико-синонімічні терміни задля їх одностайного закріплення в нормах чинного законодавства щодо побутових та інших господарських сервісних послуг, правозастосування та англомовного перекладу.
У вступі дисертації обґрунтовано науковий інтерес автора щодо обраної тематики з точки зору її господарсько-правового регулювання, зазначено про її актуальність та теперішній стан наукового дослідження даної сфери; визначено мету, завдання, об’єкт і предмет, методологічний інструментарій дослідження; аргументовано наукову новизну та практичне значення одержаних результатів; представлені відомості щодо апробації та публікування результатів дослідження.
У роботі надано визначення послуги як складової господарської діяльності та розмежовано терміни «послуга» та «сервісна послуга», коли під першим розуміється будь-які дії, направлені на задоволення різноманітних потреб, які споживаються в момент їх надання, а під другим - економіко-соціальна професійна діяльність обслуговуючо-індивідуального характеру, змістом якої є сукупність дій, які надаються певними суб’єктами (спеціалістами), які, як правило, реалізуються (споживаються) під час їх здійснення (надання) на платних, строкових засадах, визначених у договорі.
Здійснено вивчення історіографії виникнення і становлення інституту сервісних послуг на території сучасної України, починаючи з часів утворення перших форм державності та акцентовано увагу на недоліках і перевагах їх правового забезпечення. Виокремлені історичні іноземні і вітчизняні етапи виникнення, становлення і відповідного правового регулювання інституту послуг, які пов’язані із їх змістовними та економіко-правовими чинниками, а саме: 1-у період (початковий) – виникнення у Давньому Римі та застосування як правової категорії, яка опосередковує транспортні, орендні та інші зобовꞌязання; період середньовіччя – удосконалення фінансових послуг; період капіталістичних відносин – різноманіття послуг економічного товарного характеру, а також послуг, пов’язаних із зародженням засад ринкової економіки; XX століття – удосконалення послуг, їх нормативний комплексний характер з виокремленням господарських послуг та сучасний період - XXI століття – удосконалення інституту послуг, набуття ними комплексного характеру, виокремлення господарських послуг, їх вартісної та договірної ознак.
У дисертації визначено теоретико-правові аспекти різноманітних сервісних послуг у сфері господарювання, з наданням їх визначення, класифікації, характеристики господарсько-правового регулювання, порядку та умов застосування згідно із нормами чинного законодавства. Запропоновано розглядати сервісні послуги у сфері господарювання як правову категорію, поєднуючу господарські сервісні послуги та адміністративно-господарські сервісні послуги, що надаються суб’єктами господарювання та іншими учасниками господарських відносин спожчивачам чи суб’єктам господарювання з урахуванням ознаки сервісності, яка означає спрямування послуги на запобігання виникнення технічної, інформаційної, фінансової чи іншої проблеми в діяльності певного суб’єкта, дотичного до сфери господарювання, професійного характеру надання, а також цілеспрямованості, постійності, одноманітності, споживчості, оплатності, договірного забезпечення та результативності. Зроблений акцент на визначенні послуг, які не відносяться до сервісних послуг у сфері господарювання, як то, наприклад, поліцейські і соціальні послуги, для яких притаманними є самостійні чинники, а саме: мета перших полягає в забезпеченні публічного правопорядку, протидії злочинності тощо, а других – своєчасна державна підтримка осіб, які опинилися в складних життєвих обставинах; правовідносини щодо їх виникнення є суто адміністративними, владно-розпорядчого характеру та наявне спеціальне нормативне регулювання, яке не входить до сфери господарського законодавства.
У роботі надається розмежування сервісних послуг у сфері господарювання та господарських сервісних послуг за конструкцією тип-підтип, коли під першими розуміється діяльність щодо надання індивідуальних сервісних послуг різноманітного характеру суб’єктами господарювання, а також спеціально уповноваженими органами державної влади і органами місцевого самоврядування з метою задоволення господарських потреб, загального сприяння ділової активності, конкурентоспроможності, досягнення господарських результатів тощо, а під другими – дії суб’єктів господарювання вузькопрофільного професійного обслуговуючого характеру щодо надання різноманітних послуг іншим суб’єктам господарювання задля задоволення їх потреб на підставі договору, який є строковим, оплатним, двох- або багатостороннім, однооб’єктним, та, як правило, – публічним. Також, відмежовано адміністративно-господарські сервісні послуги від адміністративних послуг шляхом виокремлення їх мети (для перших це задоволення потреб суб’єктів господарювання у різноманітних легалізаційних процедурах щодо їх створення і діяльності; контроль; державна допомога тощо, а для інших – досягнення результатів шляхом здійснення владних розпоряджень), спеціальні суб'єкти отримання і надання, а їх спільними рисами є: професійнообслуговуючий індивідуальний характер, суб’єкти отримання послуги, строки, порядок звернення і процедура надання.
Запропонована класифікація об’єктів сервісних послуг залежно від: 1) сфери господарювання: транспортні, фінансові, інформаційні, тощо; 2) форми: матеріальні та нематеріальні; 3) територіальної розповсюдженості: національні, міжнародні та змішані; 4) стану попиту та пропозицій: які пристосовані до потреб споживачів та ті, які формують їх попит; 5) характеру формування: які надаються виключно державою (державні та/або муніципальні) та ті, які надаються суб’єктами господарювання; 6) мети надання: отримання прибутку та без отримання прибутку; 7) оплатності: платні та безоплатні; 8) строків надання: короткострокові, середньострокові та безстрокові.
Встановлена та обгрунтована господарсько-правова природа деяких договорів щодо надання сервісних послуг, а саме: положення щодо природи господарського договору про надання маркетингових сервісних послуг, за яким одна сторона – виконавець зобов’язується здійснити різноманітні дії щодо стимулювання збуту (реалізації, продажу) товарів (продукції) з урахуванням їх попиту на ринку, на умовах та в порядку визначених іншою стороною - замовником, який зобов’язується оплатити їх у строк, визначений в договорі та з метою подальшої імпліментації положень Угоди про асоціацію з ЄС визначити сторону такого договору як продавців бізнес-послуг - фізичних осіб, які є представниками постачальника послуг однієї Сторони і які мають бажання в’їхати та тимчасово перебувати на території іншої Сторони з метою ведення переговорів щодо умов продажу послуг або укладення угод з метою продажу послуг цьому постачальнику послуг; подвійної природи договору мультимодальних перевезень, з урахуванням ст. 135 Угоди про асоціацію з ЄС як основного договору про надання транспортних послуг двома або більше перевізниками різних видів транспорту за єдиним перевізним документом у письмовій або електронній формі та додаткового, який регулює і конкретизує відносини перевізників під час мультимодальних перевезень, умови роботи перевалочних пунктів у вигляді, наприклад, вузлових угод щодо митного оформлення, послуг контейнерних станцій та депо, маркетингу, тощо; аутсорсингу як господарського договору про надання послуги щодо найму працівників з наміром надання їх у розпорядження третій стороні, яка може бути як фізичною, так і юридичною особою ("підприємство-користувач") та визначає їм робочі завдання і контролює виконання цих завдань, а також інші послуги, пов’язані з пошуком роботи на засадах професійності, спеціалізації, строковості й оплатності.
Особливу увагу приділено суб’єктній складовій сервісних послуг, яких можливо виокремити за наступними критеріями в залежності від: обсягу владних повноважень: державні органи, органи місцевого самоврядування та суб’єкти господарювання; правовим статусом: службові (посадові) особи та юридичні і фізичні особи - суб’єкти господарювання; порядку та умовами надання сервісних послуг: особи, які безпосередньо надають сервісні послуги – надавачі, особи, які отримують сервісні послуги – споживачі сервісних послуг та посередники, в особі сервісних центрів, які створюються та діють на підставі норм чинного законодавства.
Як результат, автором пропонується: визначити нормативно згідно із ст. 50 Угоди про створення ЄС у ст. 1 Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» послугу як результат промислово-торгівельної діяльності, яка споживається у момент її надання з метою, як правило, отримання прибутку; внесення змін до ст. 263(1) ГК України, в якій визначити поняття послуги та побутової послуги як сервісної однорідної послугу, яка надається на професійній та публічній основі суб’єктами господарювання фізичним особам - споживачам на умовах та в порядку, визначеними договором, з метою задоволення споживчих потреб на платних і строкових засадах, з виокремленням невичерпного їх переліку.
Склад разової ради:
Голова ради – Подцерковний Олег Петрович, д.ю.н., професор, завідувач кафедри господарського права і процесу Національного університету «Одеська юридична академія».
Рецензенти: Возняковська Крістіна Анатоліївна, д.ю.н., професор, завідувач кафедри цивільно-правових дисциплін Чернівецького юридичного інституту Національного університету «Одеська юридична академія»; Будурова Ганна Миколаївна, к.ю.н., доцент, доцент кафедри господарського права і процесу Національного університету «Одеська юридична академія».
Офіційні опоненти: Мілаш Вікторія Сергіївна, д.ю.н., доцент, доцент кафедри господарського права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого; Джабраілов Руслан Аятшахович, д.ю.н., професор, заступник директора з наукової роботи ДУ «Інститут економіко-правових досліджень імені В.К. Мамутова НААУ».
Захист дисертації відбудеться 20.12.2022 об 12:00 за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 23, зала засідань Вченої ради Національного університету «Одеська юридична академія». Трансляція захисту дисертації здійснюватиметься на сайті - https://www.youtube.com/channel/UC4NtcwoDHRQ6ZyZ10YPfnvQ/videos
Бібліографічний опис
Дишкантюк Ю. І . Господарсько - правове регулювання надання сервісних послуг : дис…доктора філос. / Дишкантюк, Юлія Ігорівна ; Національний університет «Одеська юридична академія» – Одеса, 2022. – 211 с.
Ключові слова
Research Subject Categories::LAW/JURISPRUDENCE, послуги, сервісні послуги у сфері господарювання, господарські сервісні послуги, адміністративно-господарські сервісні послуги, договір про надання сервісних послуг, побутові послуги, господарсько-правові сервісні відносини, транспортні послуги, господарське законодавство, services, serving services in the field of management, economic services, administrative and economic services, service agreement, household services, economic and legal service relations, transport services, economic legislation
Цитування
Дишкантюк Ю. І . Господарсько - правове регулювання надання сервісних послуг : дис…доктора філос. / Дишкантюк, Юлія Ігорівна ; Національний університет «Одеська юридична академія» – Одеса, 2022. – 211 с.