Дисертація є першим у вітчизняній науці цивільного права спеціальним
комплексним дослідженням особливостей цивільного-правового захисту права
суддів на повагу до гідності та честі, на недоторканність ділової репутації,
порушених у ЗМІ.
У межах дисертаційного дослідження здійснено комплексний аналіз
законодавства та правозастосовної практики з питань захисту права суддів на повагу
до гідності та честі, на недоторканність ділової репутації, порушених у ЗМІ.
Визначено, що механізм цивільно-правового захисту права суддів на повагу до
гідності та честі, на недоторканність ділової репутації, порушених у ЗМІ, не
позбавлений ускладнень, що обумовлено рядом факторів: закріпленням за суддями
правового статусу «публічних осіб»; відсутністю нормативного визначення чітких
меж балансу між правом суддів на повагу до гідності та честі, на недоторканність
ділової репутації, з одного боку, та правом ЗМІ на свободу думки та слова, на вільне
вираження поглядів та переконань, а також правом суспільства на отримання
суспільно необхідної інформації, з іншого; недосконалістю нормативних актів, які
визначають основи діяльності ЗМІ (в силу їх невідповідності вимогам часу та
існуючим суперечностям, в частині впорядкування правовідносин із захисту права
на повагу до гідності та честі, права на недоторканність ділової репутації, в
досудовому порядку); особливостями застосування окремих способів захисту права
суддів на повагу до гідності та честі, на недоторканність ділової репутації;
окремими суперечностями правозастосовної діяльності у відповідній категорії
справ.
Досліджено сутність честі, гідності та ділової репутації суддів як особистих
немайнових благ. А також особливості цивільно-правового регулювання честі,
гідності та ділової репутації суддів.
Сформовано висновок щодо правової природи права суддів на захист
особистих немайнових прав, об’єктом яких є честь, гідність та ділова репутація.
Визначені правові підстави виникнення правовідносин із захисту права суддів
на повагу до гідності та честі, на недоторканність ділової репутації, порушених у
ЗМІ.
Здійснено дослідження історії розвитку інституту захисту честі, гідності та
ділової репутації.
Досліджено зміст категорій «поширення інформації в ЗМІ», «інформація про
особу», «інформація, що завдає шкоди честі, гідності, діловій репутації»,
«недостовірна інформація», «відомості, що не відповідають дійсності», «фактичне
твердження», «оціночне судження».
Визначено коло суб’єктів правовідносин із захисту права суддів на повагу до
гідності та честі, на недоторканність ділової репутації, порушених у ЗМІ. Окрему
увагу приділенню питанню загальних та спеціальних підстав звільнення ЗМІ від
відповідальності за поширення недостовірної інформації (інформації, що не
відповідає дійсності). Визначено передумови закріплення в практичній площині за
суддями правового статусу «публічних осіб».
З огляду на прецедентну практику Європейського Суду з прав людини,
визначено межі захисту прав суддів на повагу до гідності та честі, на
недоторканність ділової репутації у разі їх порушення в ЗМІ.
Досліджено особливості реалізації суддями права на захист порушених у ЗМІ
особистих немайнових прав, об’єктом яких є честь, гідність, ділова репутація, в
межах неюрисдикційної форми захисту.
Досліджено особливості реалізації суддями права на захист порушених у ЗМІ
особистих немайнових прав, об’єктом яких є честь, гідність, ділова репутація, в
межах юрисдикційної форми захисту. Здійснено обґрунтування обмеження можливості захисту відповідних особистих немайнових прав суддів у межах
юрисдикційної форми в іншому порядку, аніж судовому.
Сформовано висновок щодо найбільш прийнятних способів захисту
порушеного в ЗМІ права суддів на повагу до гідності та честі, на недоторканність
ділової репутації.
Доведено можливість застосування вибачення в якості способу захисту права
суддів на повагу до гідності та честі, на недоторканність ділової репутації лише у
разі укладення сторонами цивільного провадження мирової угоди в порядку,
визначеному ст. 207 ЦПК України.
Окрему увагу приділено таким спеціальним способам захисту права суддів на
повагу до гідності та честі, на недоторканність ділової репутації, як: відшкодування
моральної шкоди; спростування інформації; право на відповідь; заборона
поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права.
При дослідженні особливостей застосування відшкодування моральної шкоди
як загального способу захисту права суддів на повагу до гідності та честі, на
недоторканність ділової репутації обґрунтовано: недопустимість звуження права
суддів на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок поширення в ЗМІ
недостовірної інформації, на підставі положень ч. 2 ст. 31 Закону України «Про
інформацію»; необхідність визначення розміру грошового відшкодування моральної
шкоди на підставі гнучкого підходу, який дозволяє враховувати невичерпний
перелік різних обставин справи. Також визначено, що проведення судово-
психологічної експертизи слід розглядати виключно як факультативний засіб
доказування, який у цілому відкриває для суддів, як позивачів у справі, додаткові
можливості для доведення факту заподіяння моральної шкоди й обґрунтування
заявленого в позовній заяві розміру відшкодування моральної шкоди.
При дослідженні особливостей застосування спеціальних способів захисту,
визначених ст. 277 ЦК України, окрема увага була приділена питанню
розмежування фактичного твердження від оціночного судження; способів
оприлюднення тексту спростування та тексту відповіді з урахуванням стадії
поширення інформації та виду ЗМІ.
При дослідженні особливостей застосування заборони поширення інформації,
якою порушуються особисті немайнові права (судової заборони поширення
інформації), окрему увагу звернено на особливості захисту права суддів на повагу
до гідності та честі, на недоторканність ділової репутації на підставі ч. 1 ст. 278 ЦК
України. А також визначено умови, за яких існує потреба у поєднанні судової
заборони поширення інформації, яка вийшла у світ, та спростування інформації, у
разі порушення права суддів на повагу до гідності та честі, на недоторканність
ділової репутації шляхом поширення недостовірної інформації в ЗМІ.
Склад разової ради:
Голова ради – Харитонова Олена Іванівна, д.ю.н., професор, завідувач кафедри права інтелектуальної власності та патентної юстиції Національного університету «Одеська юридична академія».
Рецензенти: Андронов Ігор Володимирович, д.ю.н., професор, професор кафедри цивільного процесу Національного університету «Одеська юридична академія»;
Токарева Віра Олександрівна, к.ю.н., доцент, професор кафедри цивільного права Національного університету «Одеська юридична академія»
Офіційні опоненти: Гринько Світлана Дмитрівна, д.ю.н., професор, завідувач кафедри цивільного права та процесу Хмельницького університету управління та права імені Леоніда Юзькова;
Маковій Віктор Петрович, к.ю.н., доцент, завідувач кафедри цивільно-правових дисциплін Одеського державного університету внутрішніх справ.
Трансляція захисту дисертації здійснюватиметься 2 березня 2023 року о 12:00 на веб-сайті -
https://www.youtube.com/channel/UC4NtcwoDHRQ6ZyZ10YPfnvQ/videos
