Дисертація є першим у вітчизняній науці міжнародного права
комплексним дослідженням інституту санкцій у праві Європейського
Союзу на різних етапах його становлення та розвитку санкційного процесу,
пов’язаного із військовою агресією Російської Федерації проти України.
Санкції у міжнародному праві визначено як несприятливий вплив на
державу-порушницю норм міжнародного права чи окремих осіб, що має на
меті примусити їх до правомірної поведінки та міжнародно-правової
відповідальності. Розглянуто зв’язок міжнародно-правових санкцій та
міжнародно-правової відповідальності. Зазначено, що індивідуальні та
колективні санкції є наслідком міжнародного правопорушення, вони не є
заходом такої відповідальності, а отже держави, що вводять санкції, не
обмежені в їхньому застосуванні обсягом правопорушення, якщо тільки вони
не суперечать міжнародному праву. Санкції можуть впливати на державу-
порушницю в різноманітний спосіб, не заборонений міжнародним правом,
який буде обраний державою чи організацією, що їх застосовує.
Розглянуто еволюціонування санкційних політик Європейського Союзу
– від всеохоплюючих до цільових санкцій, обумовлених міркуваннями
гуманітарного характеру. Об’єктами санкцій ЄС можуть бути як держави, так
і окремі індивіди чи групи. Виокремлено чотири етапи становлення санкцій у
праві ЄС. На першому етапі (1958–1980) питання застосування санкцій було
віднесено до компетенції держав-членів Європейських Спільнот, а самі
санкції відрізнялися низькою ефективністю. Другий етап (1980–1992)
характеризується підвищенням ролі інституцій Спільнот щодо застосування санкцій, приймаються перші документи, що врегульовують спільні дії держав
у цій сфері, застосовуються перші колективні санкції. Третій етап (1992–
2009) вирізняється широкою кодифікацією санкційного права ЄС у формі
підзаконних актів, і пов’язаний з прийняттям Лісабонського договору,
характеризується завершенням кодифікації та визначенням принципів
Європейського Союзу, для захисту яких застосовуються санкції.
Зазначено, що еволюція інституту санкцій у напрямку їх
індивідуалізації відобразилася у Лісабонському договорі, зокрема
запроваджено розподіл санкцій: на спрямованими проти третіх держав; на
спрямованих проти осіб, які можуть бути як пов’язаними, так і не
пов’язаними з державою. Зміни не торкнулися базової двоетапної процедури
прийняття санкцій, проте створили достатні та недвозначні правові підстави
для розповсюдження цього механізму на індивідуальні санкції. Важливою
новацією у санкційній політиці ЄС стало також надання Верховному
представникові ЄС з питань закордонних справ і політики безпеки
повноважень брати участь у процесі прийнятті рішень у цій сфері.
Здійснено класифікацію санкцій ЄС за різними підставами, зокрема на:
дипломатичні (висилка дипломатів, розрив дипломатичних відносин,
скасування офіційних візитів), політичні (припинення політичного
співробітництва), торгівельні (ембарго та інші торгівельні обмеження),
фінансові (заморожування активів та інших фінансових ресурсів, блокування
транзакцій), заборонювальні (заборона польотів, в’їзду). За географічний
критерієм санкції пропонується поділяти на географічно визначені та
географічно невизначені, які застосовуються з метою боротьби з
міжнародним тероризмом.
Доведено зв’язок між інститутом санкцій у праві Європейського
Союзу та його спільною зовнішньою політикою та політикою безпеки, а
також простором свободи безпеки і правосуддя, встановлено особливості
використання європейських санкцій у рамках цих політик.
Розглянуто проблему співвідношення санкцій ЄС із санкціями, що
накладаються Радою Безпеки ООН. Усі держави-члени ЄС є членами ООН,
що обумовлює їх зобов’язання дотримуватися резолюцій Ради Безпеки ООН
щодо накладання санкцій. Проте ЄС не є членом ООН та здатний самостійно,
з власної ініціативи накладати санкції. За статутними документами ЄС, такі
санкції, як розрив торгівельних зв’язків, можуть накладатися лише за
рішенням Європейських Спільнот. Оскільки ЄС має забезпечувати
послідовність власних політик та політик держав-членів у сфері
міжнародного співробітництва, він не може допустити негативного
зовнішнього впливу на них та має гарантувати послідовність таких політик у
питанні санкцій, що накладаються окремими державами-членами через
резолюції Ради Безпеки ООН. Задля забезпечення послідовності політик ЄС
та окремих держав-членів було розроблено механізм імплементації
резолюцій Ради Безпеки ООН до права ЄС через такий інструмент, як спільні
позиції. Вони є односторонніми актами, якими приймається має на себе
міжнародне зобов’язання та відповідальність за його невиконання. Саме
через механізм спільних позицій резолюції Ради Безпеки ООН стають
частиною внутрішнього права ЄС, набувають обов’язкової для виконання
усіма державами-членами сили.
Наголошено, що ЄС, визнаючи резолюції Ради Безпеки, водночас,
демонструє прагнення до збереження власного правопорядку від зовнішніх
впливів, це стосується, насамперед, європейського права прав людини, що
потенційно може вступати у суперечність із зобов’язаннями за резолюціями
ООН. Проаналізовано практики європейських судових інституцій
демонструє, що ними прийнятий дуалістичний підхід до співвідношення
міжнародного права та права ЄС. В разі суперечностей між ними,
європейські суди віддають перевагу захисту європейського права та
європейських цінностей.
Охарактеризовано питання практичної реалізації санкційних політик
ЄС. Хоча регламенти Європейської Ради є актами прямої дії, на національному рівні все ж необхідні певні зусилля з їхньої імплементації,
насамперед, шляхом розробки системи норм щодо покарання за їхнє
порушення. Регламенти Ради, зазвичай, містять обов’язок встановити
систему покарань, проте вибір таких покарань залишається на розсуд держав-
членів та різниться від цивільних та адміністративних до кримінальних
заходів. Наголошено, що у Європейському Союзі відсутні механізми, які
займалися б регулярним моніторингом виконання санкцій. Відповідний
обов’язок покладається на національні органи. Зокрема, це стосується
визначення виключень з європейських санкційних режимів на підставі оцінки
кожного конкретного випадку. Діяльність правозастосовних органів держав-
членів ЄС призводить до суперечностей між окремими національними
підходами до застосування санкцій та виключень. Певною гарантією єдності
таких підходів виступає лише нагляд з боку Європейської Комісії та Суду
ЄС, що мають повноваження з визначення порушень європейських
санкційних режимів. У процесі реалізації санкцій держави-члени ЄС в
окремих випадках схильні чинити супротив європейським рішенням шляхом
підриву легітимності рішень про санкції через утримання від голосування,
використання процедур ЄС для затягування процесу прийняття рішень про
накладання санкцій, а також ухилення від виконання санкцій на
національному рівні.
Наголошено, що держави-члени ЄС нерідко чинять прямий чи
непрямий супротив прийняттю та імплементації санкційних політик Союзу
через власні політичні чи економічні інтереси. Виокремлено стратегії, що
застосовуються для уникнення прийняття чи виконання відповідних рішень
ЄС. Першою з таких стратегій є підрив легітимності відповідних актів ЄС
через утримання від голосування. Держави вкрай рідко вдаються до такого
потужного інструменту як право вето через політичний тиск, проте навіть
утримання демонструє відсутність єдності ЄС в процесі одноголосного
прийняття рішень в Раді. Друга стратегія полягає в ухиленні від виконання
санкцій на національному рівні, в тому числі, через широке та довільне користування механізмом виключень. Така стратегія ставить Європейську
Комісію та інші держави-члени перед фактом та змушує обирати між
зверненням до Суду ЄС та ігноруванням порушення, чи навіть корегуванням
власних санкційних інструментів з міркувань політичної доцільності. Можна
виділити також стратегію затягування прийняття рішень в Раді,
користуючись особливостями двоетапної процедури прийняття таких рішень.
Ця стратегія дозволяє державі, проти якої планується прийняття санкцій,
ухилитися від них чи послабити їхній ефект, зокрема шляхом виведення з ЄС
грошових коштів.
Боротьбу з тероризмом та його фінансуванням розглянуто як одне з
ключових завдань ЄС при створенні простору свободи, безпеки і правосуддя.
Основним інструментом цієї боротьби є переривання терористичним групам
доступу до фінансових ресурсів, для чого ЄС створює списки підозрюваних у
тероризмі та його фінансуванні та заморожує їхні фінансові активи.
Включення до санкційних списків відбувається, зазвичай, на підставі
секретних оперативних даних, що викликає значну правову невизначеність.
Для її подолання було створено процедуру оскарження рішення про
включення до санкційного списку перед омбудсманом, що повноважний
розглядати рішення про включення до списку, а також перед Судом ЄС та
національними судами.
Розкрито особливості застосування санкцій Європейського Союзу
проти колишніх українських чиновників та високопосадовців, проведено
правовий аналіз відповідних актів ЄС та рішень Суду Європейського
Союзу відносно впроваджених санкцій. Простежено правові підстави та
характер санкцій, накладених Європейським Союзом на Російську
Федерацію та окремих фізичних і юридичних осіб у зв’язку з військовою
агресією проти України, показано особливості реагування Російської
Федерації на санкції Європейського Союзу.
Склад разової ради:
Голова ради – Харитонов Євген Олегович, д.ю.н., професор, завідувач кафедри цивільного права Національного університету «Одеська юридична академія».
Рецензенти: Канєнберг-Сандул Оксана Костянтинівна, к.ю.н., доцент кафедри міжнародного та європейського права Національного університету «Одеська юридична академія»;
Мануїлова Катерина Вікторівна, к.ю.н., доцент, доцент кафедри міжнародного та європейського права Національного університету «Одеська юридична академія».
Офіційні опоненти: Смирнова Ксенія Володимирівна, д.ю.н., професор, професор кафедри порівняльного і європейського права ННІ міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка;
Львова Єлизавета Олегівна, д.ю.н., доцент, професор кафедри конституційного та міжнародного права Одеського державного університету внутрішніх справ.
Трансляція захисту дисертації здійснюватиметься 24 січня 2023 року об 11:00 на веб-сайті -
https://www.youtube.com/channel/UC4NtcwoDHRQ6ZyZ10YPfnvQ/videos
