У дисертації досліджено ключові проблеми фінансово - правового регулювання
діяльності Пенсійного фонду України як державного позабюджетного фонду.
Проаналізовано досвід становлення Пенсійного фонду України як
центрального органу виконавчої влади та набуття ним рис державного
позабюджетного фонду, який оперує публічними фінансами. У контексті
досліджуваної теми окреслено соціально - політичні передумови становлення та
розвитку Пенсійного фонду в Україні.
З огляду на еволюційну фундацію Пенсійного фонду в Україні обґрунтовано,
що процес його становлення і розвитку, як до набуття Україною незалежності, так і
в незалежній Україні, був досить складним, суперечливим і здебільшого
непослідовним. Пенсійна система України, з її минулими витоками, є далекою від
досконалості, її формування продовжується, що має прямим наслідком
реформування і Пенсійного фонду України по теперішній час.
Досліджено процес змін в окресленні поняття Пенсійний фонд , його
правового статусу, що дозволило визначити основні риси розвитку понятійного
апарату у цій сфері, а також його вплив на фінансово - правове регулювання, що
визначено на законодавчому рівні. Розглянуто доцільність дефініцій Пенсійного
фонду, наведених на теренах наукової площини, так і закріплених у законодавчій
площині.
Встановлено, що Пенсійний фонд України функціонує, перебуваючи
одночасно в двох правових площинах, а саме: як найбільший публічний фонд
( державний цільовий позабюджетний фонд), кошти якого спрямовуються на реалізацію державою функції соціального захисту в формі виплати пенсій, особам ,
які реалізують своє, закріплене в ст. 46 Конституції України, право на пенсійне
забезпечення; та як центральний орган виконавчої влади, тобто виступає
юридичною особою публічного права. Доведено, що розкриття правового статусу
Пенсійного фонду України саме в контексті визначення його як державного
цільового позабюджетного фонду у найбільш повній мірі відображає призначення
даної інституції. Аргументовано те, що Пенсійний фонд України займає «медіальне»
становище в системі цільових державних позабюджетних фондів, оскільки кожен із
таких фондів має власне цільове призначення у конкретній сфері, що вказує на їх
виключну роль.
За результатами аналізу закріплених у нормативно - правових актах та
сформульованих у теоретичній площині підходів до визначення поняття Пенсійного
фонду України, сформовано власну дефініцію досліджуваного інституту:
«Пенсійний фонд України – це центральний орган виконавчої влади
системоутворюючої дії, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері
пенсійного забезпечення, ведення обліку осіб, які підлягають
загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню, а також ведення
персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску на
загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, діяльність якого
спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра
соціальної політики».
Акцентовано увагу на системоутворюючій дії Пенсійного фонду України, яка
у даному випадку свідчить про те, що неможливість функціонування вказаного
органу спричиняє значний вплив на функціонування пенсійної системи в цілому.
Встановлено, що специфіку компетенції Пенсійного фонду України та
виокремлення кола його завдань зумовлює велика кількість нормативно - правових
актів, що регулюють діяльність Пенсійного фонду України. Теоретико -
гносеологічний зміст компетенції Пенсійного фонду України полягає у тому, що
згідно покладених завдань і функцій Пенсійний фонд України є спеціалізованим
суб’єктом владних повноважень у сфері правовідносин щодо призначення (перерахунку) і виплати різного роду пенсій та інших виплат. Акцентовано увагу на
дискреційності повноважень органів Пенсійного фонду України, себто їх діяльність
обумовлена межами впливу їх владних (управлінських) функцій або ж повноважень
як суб’єктів владних повноважень, якими такі органи виступають у відносинах з
користувачами його послуг.
У контексті дискреційності повноважень органів Пенсійного фонду України
досліджено судову практику щодо проблематики застосування покладених на такі
органи повноважень. Так, судами неодноразово наголошено, що здійснення
призначення, перерахунку пенсій та визначення розміру пенсій, які підлягають
виплаті, належить до виключної компетенції органів Пенсійного фонду і суд не має
повноважень здійснювати їх розрахунок до моменту проведення такого органами
Пенсійного фонду. Суд повинен уникати безпідставних втручань у дискреційні
повноваження Пенсійного фонду. Натомість, суд наділений повноваженнями
здійснювати перевірку правильності такого розрахунку у контексті застосування
нормативно - правових приписів, що регулюють спірні правовідносини .
Констатовано те, що плинність нормативно - правових актів призводить до
зміни правового регулювання виплати пенсійних виплат особам, яким такі виплати
вже призначені. За таких обставин, дії Пенсійного фонду України та їх процедурні
межі, в певних випадках , суперечать принципу верховенства права (як мірила
правовладдя), наслідком чого є звернення громадян до суду з позовами про
визнання рішень, дій або бездіяльності Пенсійного фонду України та його
територіальних органів протиправними.
Доведено, що у своїй діяльності Пенсійний фонд України та його
територіальні органи залежать від вже сформованої судової практики та практики,
яка безпосередньо формується. Судова влада в даному випадку виступає тим
регулятором, який змушує органи Пенсійного фонду України діяти на благо особи,
адже враховуючи соціальну спрямованість держави, базові гарантії пенсіонерів при
призначенні пенсії не можуть бути звужені в подальшому, при здійсненні
перерахунку пенсії .
Узагальнено можливі підходи щодо класифікації законодавства, яке регулює
діяльність Пенсійного фонду України та, як наслідок, визначено, що всі
нормативно - правові акти, які регулюють діяльність Пенсійного фонду України,
можна розділити на такі, що прямо визначають його адміністративно - правовий
статус («компетенційні акти», тобто профільні або ж базові законодавчі акти), та ті,
що опосередковано є правовою основою його діяльності.
Встановлено, що однією з фундаментальних основ адміністративно - правового
забезпечення діяльності Пенсійного фонду України є принципи реалізації його
діяльності. Це зумовлено тим, що будь - яка державна інституція має свої витоки.
Мова йде про їх формування та розвиток, про те, що лежить в основі. За допомогою
поняття «принципів» розкривається першооснова або ж першоджерело діяльності
Пенсійного фонду України
Розглянуто особливості поширених серед науковців дефініцій принципів
діяльності Пенсійного фонду України та підходи до їх класифікацій. Запропоновано
під принципами діяльності Пенсійного фонду України розуміти саме вихідні ідеї,
основні начала, незаперечні вимоги (зобов’язання позитивного характеру), які
ставляться перед Фондом в цілому, відповідно до яких здійснюються організація та
діяльність вказаного органу.
Виокремлено проблематику прогалин у принципарній складовій діяльності
Пенсійного фонду України. Відтак, на основі дослідження практичної реалізації
принципів діяльності Пенсійного фонду України, зокрема, актуальної судової
практики, запропоновано такі прогалини виокремити у окрему понятійну категорію
– «принципи зворотного або ж негативного функціонування», серед яких виділити
такі: ієрархічності (або «прямої вказівки»), «сліпого» виконання, формалізму .
Дослідження цих прогалин у принципарній складовій діяльності Пенсійного фонду
України дозволили автору запропонувати зміни до законодавства України, яке
регулює діяльність Пенсійного фонду України, які посприяють покращенню
функціонування Пенсійного фонду України як системного профільного органу .
Досліджено питання ефективності правового регулювання механізму
формування бюджету Пенсійного фонду України, а також здійснення основних видатків. Окрему увагу приділено аналізу однієї із основних складових бюджетного
процесу, а саме виконання бюджету Пенсійного фонду України за останні роки з
конкретними кількісними показниками. З’ясовано, що у 2017 - 2021 роках наявна
стала тенденція по заборгованості із платежів до Пенсійного фонду. Узагальнено
основні причини зростання вказаної заборгованості, якими є: зростання
заборгованості з заробітної плати; скрутний фінансовий стан державних
підприємств; несплата зобов’язань щодо сум єдиного соціального внеску фізичними
особами - підприємцями; відсутність коштів на фінансування поточних зобов’язань
державних підприємств з відшкодування сум фактичних витрат на виплату та
доставку пільгових пенсій та погашення заборгованості. Вказане обумовлено,
зокрема загальнонаціональною кризою в умовах пандемії, спричиненої поширенням
коронавірусної хвороби (СОVID -19).
Проаналізовано проблематику діяльності Пенсійного фонду України в умовах
сучасної пенсійної реформи. Доведено, що альтернативним джерелом залучення
коштів для здійснення пенсійних виплат є запровадження накопичувальної системи
державного пенсійного страхування. Однак, наголошено на ризиках його
загальнонаціонального впровадження, а тому запропоновано здійснити апробацію
на одному з видів спеціальних пенсій, які застосовують в Україні.
Запропоновано авторське бачення удосконалення фінансово - організаційного
механізму функціонування Пенсійного фонду України. Наголошено, що в умовах
впровадження елементів діджиталізації, цифрових технологій у сфері пенсійного
забезпечення, суттєвим є вжиття заходів щодо підвищення рівня фінансової,
юридичної та технічної грамотності населення.
Розглянуто особливості механізмів та альтернативних способів отримання
пенсійних виплат під час воєнного стану та їх практичної реалізації з боку органів
Пенсійного фонду України.
Склад разової ради:
Голова ради – Біла-Тіунова Любов Романівна, д.ю.н., професор, завідувач кафедри адміністративного і фінансового права Національного університету «Одеська юридична академія».
Рецензенти: Чанишева Галія Інсафівна, д.ю.н., професор, завідувач кафедри трудового права та права соціального забезпечення Національного університету «Одеська юридична академія»;
Марущак Анна Валеріївна, к.ю.н., доцент, доцент кафедри адміністративного і фінансового права Національного університету «Одеська юридична академія».
Офіційні опоненти: Дмитрик Ольга Олександрівна, д.ю.н., професор, завідувач кафедри фінансового права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого; Якимчук Наталія Яківна, д.ю.н., професор, прфесор кафедри фінансового права Київського національного університету імені Тараса Шевченко.
Трансляція захисту дисертації здійснюватиметься 09 січня 2023 року о 10:00 на веб-сайті -
https://www.youtube.com/channel/UC4NtcwoDHRQ6ZyZ10YPfnvQ/videos
