Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
за спеціальністю 12.00.12 - філософія права. - Національний університет
«Одеська юридична академія», Одеса, 2013.
У дисертації охарактеризовано філософсько-правові аспекти наукової
творчості видатного вітчизняного правознавця Ф. В. Тарановського (1875-1936).
Основою праворозуміння Ф. В. Тарановського визнано філософський
позитивізм. Праворозуміння ученого є цілісним складно організованим
ученням, в якому поєднуються теоретико-юридичні, історико-правові та
філософсько-правові рівні осмислення правової реальності. Зроблено
висновок про створення Ф. В. Тарановським підґрунтя інтегративного
праворозуміння.
Ф. В. Тарановський відносив правознавство до числа соціальних
наук. За "предметом дослідження юриспруденція розпадається на три
основні галузі — юридичйу догматику (або догматичну юриспруденцію),
історію права і політику права, а інтегруючою їх дисципліною виступає
енциклопедія права - загальне вчення про право та про державу.
Онтологічні аспекти учення про право у творах Ф. В. Тарановського
представлено як осмислені з позицій соціології та принципу історизму
питання про поняття права, структуру права, включно право в об'єктивному
та суб'єктивному сенсі, форми позитивного права, здійснення та
застосування права.
Пошуки гносеологічного інструментарію Ф. В. Тарановським
головним чином пов'язані з історією права. Будучи філософським
позитивістом, у сфері пізнання він був супротивником монізму та
прямолінійного одностороннього підходу. Порівняльне правознавство,
на думку Ф. В. Тарановського, є найважливішою спадщиною, яку XIX ст.
залишило юридичній науці.
Ф. В. Тарановський визнавав цінність права, яку розумів
в інструменталістському ключі. Цінністю, охоронюваною правом, слід
визнати не тільки індивідуальні бажання, але й обов'язки, яким надана
юридична імперативність, а право має на меті забезпечення спільних та
індивідуальних інтересів.
У розумінні основного питання історіософії Ф. В. Тарановський був
прихильником стадіально-цивілізаційної схеми історичного процесу,
рушійними силами якого уважав соціально-економічний фактор, та
інші, у тому числі - правові фактори розвитку. Філософія правової
історії представлена у нього засобами методологічного оснащення
історико-правового дослідження. Ф. В. Тарановський заклав основи
методології історико-правового джерелознавства, яку оцінено як підхід
до герменевтичної парадигми історико-правового дослідження.
Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических
наук по специальности 12.00.12 — философия права. — Национальный
университет «Одесская юридическая академия», Одесса, 2013.
В диссертации охарактеризованы философско-правовые
аспекты научного наследия выдающегося отечественного правоведа
Ф. В. Тарановского (1875-1936).
Основой правопонимания Ф. В. Тарановского был философский
позитивизм. Правопонимание ученого является целостным сложно
организованным учением, в котором сочетаются теоретико-юридические,
историко-правовые и философско-правовые уровни осмысления правовой
реальности, что было шагом к интегральному правопониманию.
Ф. В. Тарановский разработал оригинальную концепцию соотношения
права и государства. Высшая ступень проникновения государственной
организации правом, по его мнению, представляет собой принципиальное
признание юридических отношений между государством и подданными и
признание государством субъективных публичных прав граждан.
Ф. В. Тарановский относил правоведение к числу социальных наук.
По предмету исследования юриспруденция распадается на три основные
отрасли - юридическую догматику (или догматическую юриспруденцию),
историю права и политику права, а интегрирующей их дисциплиной
выступает энциклопедия права - общее учение о праве и о государстве.
Ф. В. Тарановский настаивал на взаимосвязи права и морали,
обусловленной их происхождением и целью. Отличие права и морали
состоит в том, что мораль действует путем наложения односторонних
обязанностей, а право действует путем не только обязанностей, но и
требований. Право заимствует из морали критерии для установления
обязанностей и требований и одновременно способствует нравственному
воспитанию общества.
Онтологические аспекты учения о праве в произведениях
Ф. В. Тарановский представлено как осмысленные с позиций социологии
и принципа историзма вопросы о понятии права, структуре права, включая
право в объективном и субъективном смысле, формах позитивного права,
осуществлении и применении права.
Поиски гносеологического инструментария Ф. В. Тарановский главным
образом связаны с историей права. Будучи философским позитивистом,
в сфере познания он был противником монизма и прямолинейного
одностороннего подхода.
Ф. В. Тарановский признавал ценность права, которую понимал
в инструменталистском ключе. Ценностью, охраняемой правом, следует
признать не только индивидуальные желания, но и обязанности, а право
имеет целью обеспечение совместных и индивидуальных интересов.
В понимании основного вопроса историософии Ф. В. Тарановский был
сторонником стадиально-цивилизационной схемы исторического процесса,
движущими силами которого считал социально-экономический фактор,
и другие, в том числе - правовые факторы развития. Он заложил основы
методологии историко-правового источниковедения, которую оценено как
подход к герменевтической парадигме истории права.
The thesis for a Candidate of Law Degree in the Speciality 12.00.12 - legal
philosophy-National University «Odessa Academy ofLaw», Odessa, 2013.
The philosophical and legal aspects of outstanding legal thinker of our
country F. V. Taranovskiy (1875-1936) are disclosed.
The basis ofF.
V.
Taranovskiy's comprehension is identified as philosophical
positivism. F. V. Taranovskiy's legal comprehension was holistic complex
theory, that combined theoretical, historical, legal, and philosophical levels
of understanding of legal reality. F. V. Taranovskiy created ground of integral
legal comprehension.
F. V. Taranovskiy attributed jurisprudence as a kind of social science.
He divided jurisprudence into three main areas - legal dogma (or dogmatic
jurisprudence), history of law and politics of law. Encyclopedia of law (general
theory of law and the state) was declared as integrative legal discipline.
F. V. Taranovskiy presented ontological aspects of the doctrine of the law
from the standpoint of sociology and historical principle. It implied questions
of the concept of law, the structure of law, objective law and subjective rights,
forms of positive law, the implementation and application of law.
F. V. Taranovskiy's search of epistemological tools mainly related to the
history of law. As philosophical positivist, in the historical knowledge he was an
opponent of monism and straight-sided approach. Comparative Law, according
to F. V. Taranovskiy, is the most important scientific legacy of the XIX century.
F. V. Taranovskiy recognized the value of the law and understood it
in instrumental sense. The law should protect not only individual desires, but
also responsibilities, both common and individual interests.
F. V. Taranovskiy was a supporter of progressive civilizational scheme
of historical process. He considered socioeconomic factors as driving force
of historical development. Philosophy of legal history was presented in his works
as methodological equipping ofhistorical research in legal area. F. V. Taranovskiy
laid the foundation for the methodology of historical and legal sources, which
was estimated as an approach to hermeneutical paradigm of historical and legal
research.
