Abstract:
В огляді розглянуто інформацію про структури, синтез і біологічну активність похідних 9-аніліноакридина,
високоактивних протипухлинних препаратів, вивчених за останнє десятиліття. Розглянуто взаємовідносини
структура – властивість серед лідируючих сполук – 4’-(9-акридиніламіно)метансульфон-м-анізидина (м-AMСA) і 3-
(9-акридиніламіно)-5-гідроксиметіланіліна (АГМА), їх механізм біологічної дії, націлений на інгібування потрійного
комплексу ДНК – Топоізомераза II – Ліки та механізми деградації і виведення з організму цих препаратів. Серед
нових похідних 9-аніліноакридина обговорені гібриди АГМА і агентів, афінних до малої борозенки ДНК, таких як
дістаміцин А чи нетропсин. Передбачалося, що гібридні молекули, здатні інтеркаліруватися з ДНК за допомогою
аніліноакридинового фрагмента і інгібувати топоізомеразу II, так само як і кон'югуватися в малу борозенку ДНК,
виявлять підвищену у багато разів селективність і відповідну високу активність, а також будуть менш сприяти
виникненню резистентності в ракових клітинах. Розглянуто біологічну активність ряду 5-(9-акридиніламіно)-о, м,
п-толуїдинів і 5-(9-акридиніламіно) -о, м, п-анізидинів, які були синтезовані з метою дизайну молекули
протиракового агента що має високу активність і низьку токсичність. Детально обговорені модифікація молекули 9-
аніліноакридина за допомогою різноманітних замісників та / або лінкерів та синтез і цитотоксичність гібридних
сполук на основі 9-аніліноакридина і азотистих іпритів, приєднаних до анілінових та /або акридинових фрагментів молекул.
