Ґенеза та тенденції розвитку ісламського деліктного права: загальнотеортичне дослідження

Завантаження...
Ескіз

Дата

2016-01-27

Автори

Мавед, Сандра Омарівна

Назва журналу

ISSN журналу

Назва тому

Видавець

Одеса

Анотація

Дисертацію присвячено загальнотеоретичному дослідженню ґенези і тенденцій розвитку ісламського деліктного права. Проаналізовано основні підходи до поняття «деліктне право», що дозволило зробити висновок стосовно того, що термін «ісламське кримінальне право» несе в собі печатку модернізації та деякої частки умовності. Таке поняття є невідомим традиційній ісламській правовій думці, яка у своєму підході до правил поведінки людей орієнтується на розроблену в ісламі концепцію шаріату та помітно відрізняється у своїх вихідних постулатах від сучасних поглядів на право і соціально-нормативне регулювання у цілому. Зазначено, що термін «ісламське деліктне право» також з’явився під впливом західної правової традиції, проте він більше відповідає концепції шаріату, оскільки передбачає можливість притягнення до юридичної відповідальності за вчинення не тільки суто «кримінальних» діянь, але й інших проступків, що підпадають під категорію обов’язкових (наприклад, піст) або заборонених (наприклад, вживання алкоголю, свинини тощо). Зроблено висновок, що система ісламського деліктного права мусульманських держав заснована на переплетенні і взаємодії формального деліктного права, тобто законодавства і традиційного ісламського деліктного права, заснованого на Священних джерелах. На основі співвідношення шаріату та деліктного законодавства виокремлено три групи кримінально-правових систем ісламського права. Перша група держав дотримується ортодоксальних поглядів на ісламське деліктне право (Саудівська Аравія, Іран, Об’єднані Арабські Емірати, Пакистан, Судан та ін.). Друга група ісламських держав характеризується частковим сприйняттям західного досвіду у сфері деліктно-правового впливу (Йорданія, Марокко, Оман та ін.). Третя група держав характеризується вестернізованим деліктним правом (Алжир, Єгипет, Індонезія, Кувейт, Туніс, Туреччина та ін. У кримінальних кодексах цих країн вплив шаріату мінімізовано). Підкреслено, що на теперішній час дуже складно стверджувати думку про «чистоту» тієї чи іншої кримінально-правової системи, передумови правової конвергенції мають місце у всіх кримінально-правових системах. Здійснено класифікацію джерел ісламського деліктного права: першу групу становлять Коран, Сунна, іджма і кияс. Другу групу становить так зване позитивне право. На сучасному етапі деліктне право у більшості країн кодифіковано повністю або частково, або зафіксовано в законодавчих актах некодифікованого характеру. До третьої групи слід зарахувати правові звичаї і місцеві традиції, які не суперечать основам шаріату і мусульманського права і є спадщиною звичаєвого права або правових звичаїв. Визначено поняття злочину як центрального, стрижневого поняття у будь-якій системі кримінального права. Однак, незважаючи на це, воно отримало закріплення у кримінальних законах далеко не всіх мусульманських держав. Закріплення на законодавчому рівні поняття злочину є характерним для тих мусульманських держав, які формувалися під впливом континентальної системи права (Ліван, Сирія, Йорданія, Марокко та ін.). Що ж стосується таких держав як Бахрейн, Об’єднані Арабські Емірати, Кувейт, то відсутність у їх кримінальному законодавстві поняття злочину пояснюється залишками впливу британської школи кримінального права. Покарання представлено як один із центральних і основних інститутів кримінального права, який вважається основоположною стороною злочину. Визначення покарання розвивалося в теорії ісламського деліктного права під впливом культурологічних особливостей, релігії, державних інститутів, ментальності тощо.
Диссертация посвящена общетеоретическому исследованию генезиса и тенденций развития исламского деликтного права. Проанализированы основные подходы к понятию «деликтное право», что позволило сделать вывод о том, что термин «исламское уголовное право» несет на себе печать модернизации и некоторой доли условности. Такое понятие не известно традиционной исламской правовой мысли, которая в своем подходе к правилам поведения людей ориентировалась на разработанную в исламе концепцию шариата, заметно отличающуюся в своих исходных постулатах от современных взглядов на право и социально-нормативное регулирование в целом. Указано на то, что термин «исламское деликтное право» также появился под влиянием западной правовой традиции, однако он больше соответствует концепции шариата, поскольку предусматривает возможность привлечения к юридической ответственности за совершение не только чисто «уголовных» деяний, но и иных проступков, подпадающих под категорию обязательных (например, пост) или запрещенных (например, употребление алкоголя, свинины и т.д.). Отмечено, что система исламского деликтного права мусульманских стран основана на переплетении и взаимодействии формального деликтного права, то есть законодательства, и традиционного исламского деликтного права, основанного на Священных источниках. Опираясь на соотношение шариата и деликтного законодательства выделено три группы уголовно-правовых систем исламского права. Первая группа исламских государств придерживается ортодоксальных воззрений на исламское деликтное право (Саудовская Аравия, Иран, Объединенные Арабские Эмираты, Пакистан, Судан и др.). Вторая группа исламских государств характеризуется частичным восприятием западного опыта в сфере деликтно-правового воздействия (Иордания, Марокко, Оман и др.). Третья группа государств характеризуется вестернизированным деликтным правом (Алжир, Египет, Индонезия, Кувейт, Тунис, Турция и др. В уголовных кодексах этих стран влияние шариата минимизировано). Подчеркнуто, что в настоящее время очень сложно утверждать мысль о «чистоте» той или иной уголовно-правовой системы, предпосылки правовой конвергенции имеют место во всех уголовно-правовых системах. Осуществлена классификация источников исламского деликтного права: первую группу составляют Коран, Сунна, иджма и кияс. Вторую группу являет собой так называемое позитивное право. На современном этапе деликтное право в большинстве стран кодифицировано полностью или частично, либо зафиксировано в законодательных актах некодифицированного характера. К третьей группе следует отнести правовой обычай и местные традиции, которые не противоречат основам шариата и мусульманского права и являются наследием обычного права, или правовых обычаев. Определено понятие преступления как центрального, стержневого понятия в любой системе уголовного права. Однако, несмотря на это, оно получило закрепление в уголовных законах далеко не всех мусульманских государств. Закрепление на законодательном уровне понятия преступления характерно для тех мусульманских стран, которые формировались под влиянием континентальной системы права (Ливан, Сирия, Иордания, Марокко и др.). Что же касается таких государств как Бахрейн, Объединенные Арабские Эмираты, Кувейт, то отсутствие в их уголовном законодательстве понятия преступления объясняется остатками влияния британской школы уголовного права. Наказание представлено как один из центральных и основных институтов уголовного права, который считается основополагающей стороной преступления. Определение наказания развивалось в теории исламского деликтного права под влиянием культурологических особенностей, религии, государственных институтов, ментальности и т.д.
Dissertation is devoted to general theoretical study of the genesis and development trends of Islamic tort law. It analyzes the main approaches to the concept of tort law, which led to the conclusion that the term «Islamic criminal law» bears the mark of modernization and a certain amount of reserve. This concept is known traditional Islamic legal thought, which in its approach to the rules of behavior focused on the concept developed in Islam Sharia markedly different in their basic postulates of the modern views on law and social and normative regulation in general. It is noted that the Islamic system of tort law is based on Islamic countries interweaving and interaction of formal tort law, that is, the traditional Islamic law and tort law, based on the sacred source. Based on the ratio of Sharia and tort law allocated three groups of criminal legal systems of Islamic law. The first group of them share the orthodox Islamic views on tort law (Saudi Arabia, Iran, United Arab Emirates, Pakistan, Sudan and some others). The second group of Islamic states is characterized by a partial perception of the Western experience in the field of tort law influence. (Jordan, Morocco, Oman, etc.). A third group of countries is characterized by westernizational tort law (Algeria, Egypt, Indonesia, Kuwait, Tunisia, Turkey and others. In the criminal codes of these countries minimized the impact of Sharia). The classification of the sources of Islamic tort law: the first group consists of the Koran, Sunna, ijma and kiyas. The second group is the so-called positive law. At the present stage of tort law in most countries it is codified in whole or in part, or fixed in legislation uncodified nature. The third group should include legal customs and local traditions which do not contradict the fundamentals of Sharia and Islamic law are the legacy of customary law or legal traditions. Defined the concept of crime as a central, pivotal concept in any system of criminal law. However, despite this, it has been restated in the criminal law is not all Muslim countries. Securing on the legislative level, the concept of crime is typical of those Muslim countries that were influenced by the continental legal system (Lebanon, Syria, Jordan, Morocco and others.). As such countries as Bahrain, the United Arab Emirates, Kuwait, the absence of criminal law concept of crime is due to the influence of the remnants of the British school of criminal law. The punishment is presented as one of the central and fundamental institutions of criminal law, which is considered a fundamental aspect of the crime. Determination of penalties developed in the Islamic theory of tort law under the influence of cultural, religion, public institutions, mentality, etc.

Бібліографічний опис

Мавед С.О. Генезис та тенденції розвитку ісламського деліктного права: загальнотеоретичне дослідження : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Мавед Сандра Омарівна. - Одеса, 2015. - 185 с.

Ключові слова

ісламське право, ісламське деліктне право, кримінальне законодавство ісламських держав, злочин, покарання

Цитування

Мавед С.О. Ґенеза та тенденції розвитку ісламського деліктного права: загальнотеортичне дослідження : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 "теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень" / С.О. Мавед. - О., 2015. - 20 с.

Зібрання