Відповідальність за спекуляцію при капіталізмі: міф або реальність?

Завантаження...
Ескіз

Дата

2016-08-26

Автори

Стрельцов, Євген Львович
Стрельцов, Евгений Львович
Streltsov, Ievgen Lvovych

Назва журналу

ISSN журналу

Назва тому

Видавець

Київ : Юрінком-Інтер

Анотація

Затримання в Бразилії під час проведення Олімпійських ігор 2016 року групи осіб, яка займалась спекулятивною перепродажу квитків на спортивні змагання не тільки підкреслює продуктивну діяльність бразильської поліції, а й дає змогу подивитися на феномен «спекуляції» у більш широкому вимірі, а саме: чи можлива відповідальність за спекуляції в умовах капіталізму. Саме пошуку відповіді на це питання присвячена дана публікація. Почати цей аналіз потрібно з того, що кожен етап в еволюційному розвитку людства ставить багато питань, які, по-перше, потребують свого порозуміння, а, по-друге, відповідної реакції. Є питання відповідні відповіді на які, повинна, образно кажучи, давати держава. Причому, це пов’язано не тільки з необхідним державним «втручанням» у позитивні події, процеси, людські вчинки, які сприяють подальшому розвитку держави. Держава, маючи свій, так званий «особистий» інтерес, повинна бути готова впливати і на негативні події, процеси, людські вчинки, які, в своєму загальному визначенні, заважають розвитку відповідної держави або групі держав. Для відповідно впливу на найбільш суспільно небезпечні вчинки держава «використовує» можливості однієї з публічних галузей права, яка завжди існує в правовій системі, а саме – кримінального права. Кримінальне право, як галузь публічного права, повинно, через свої приписи, відображати сутність держави, в якій воно функціонує, та виконувати ті завдання, які воно має від такої держави. Основних таких завдань два: «особисте», яке полягає у притягненні до відповідальності особи, яка вчинила злочин, та «загальне» – завдяки виконанню попереднього завдання, дати можливість державі впливати на відповідне негативне явище. Таке розуміння можливостей кримінального права, на нашу думку, потрібно вважати основним. Але це може мати і певні складнощі, коли такі можливості кримінального права співвідносять зі злочинами, сутність яких, багато в чому, визначається загальними умовами розвитку держав певної суспільно-економічної формації або, як зараз кажуть, суспільно-економічної системи, та конкретними особливостями розвитку конкретної держави в рамках цієї системи. Тобто, як держава повинна реагувати (впливати) на діяння, які визнанні злочинними, але ці діяння є, в певній мірі, «породженням» самої цієї держави? В загальному плані, найбільш поширеними є так звані «квазі-злочини», (або є інше поняття – «штучні» злочини) при визначенні яких домінує так звана нормативна оцінка (“mala prohibita”) діяння, що дає можливість так званій «свободі» правотворця проявитися в повній мірі. До цього потрібно додати, що саме «чисто» нормативна оцінка діянь, яка домінує в таких випадках, є в певній мірі відображенням класовості правової системи, яка існує у конкретної держави. З врахуванням вище викладених положень та положень цього абзацу, можливо стверджувати, що найбільш «динамічними» у своєму визначенні є економічні злочини. Потрібно підкреслити, що економічні злочини, їх сутність, визначення, ознаки та багато інших положень не тільки динамічні, а й дуже складні, тому ця проблема потребує постійного цілеспрямованого дослідження. Такі дослідження повинні мати як більш загальний, так і більш локальний характер. В зв’язку з цим, аналіз найбільш зримих діянь, які є достатньо повними відображеннями свого часу – є спекуляція. В статті наводяться доводи, в яких робиться спроба показати як «бессмертное» поняття «спекуляція» кардинально змінює своє значення, в залежності, в першу чергу, від існуючої у конкретній країні (групі країн) суспільно-економічної формації. Так, в умовах соціалізму, спекуляція визнавалась не тільки «просто» кримінально-правовим діянням, а й злочином, який безпосередньо підриває існуючу при тій системі модель економічного розвитку, протирічить існуючим моральним догмам «держави працівників». В той же час, діяльність, яка пов’язана зі скупкою і наступним перепродажем товарів та послуг з метою отримання прибутку, офіційно визнається однією з найбільш престижних і необхідних видів діяльності при капіталізмі. В розвиток цього, в статті наводяться аргументи, які дозволяють вважати, що проголошення демократії в капіталістичних країнах, закріплення основних постулатів правової держави, розвиток ринкової моделі економіки в таких державах не створює ніяких підстав для здійснення бізнес-діяльності, яка взагалі не контролюється державою. Саме тому і за конкретні злочинні прояви порушення встановленого економічного правопорядку існує кримінальна відповідальність. Причому кримінальна відповідальність існує як і за загальні злочини, які порушують різні види підприємницької діяльності, так і за конкретні (спеціальні) види злочинів, які порушують здійснення конкретних видів підприємницької діяльності. Саме так регламентована кримінальна відповідальність за комерційне підприємництво – саме так в умовах капіталізму частіше називають спекулятивні дії.
Задержание в Бразилии во время проведения Олимпийских игр 2016 года группы лиц, которая занималась спекулятивной перепродажей билетов на спортивные соревнования не только подчеркивает продуктивную деятельность бразильской полиции, но и даёт возможность посмотреть на феномен «спекуляции» в более широком измерении, а именно: возможна ли ответственность за спекуляции в условиях капитализма. Именно поиску ответа на этот вопрос посвящена данная публикация. Начать этот анализ нужно с того, что каждый этап в эволюционном развитии человечества ставит много вопросов, которые, во-первых, требуют понимания, а, во-вторых, ответной реакции. Есть вопросы соответствующие ответы на которые должно, образно говоря, давать государство. Причём, это связано не только с необходимым государственным «вмешательством» в позитивные события, процессы, человеческие поступки, которые способствуют дальнейшему развитию государства. Государство, имея свой, так называемый «личный» интерес, должно быть готово влиять и на негативные события, процессы, человеческие поступки, которые, в своем общем определении, мешают развитию соответствующего государства или группе государств. Для соответственно влияния на наиболее общественно опасные поступки государство «использует» возможности одной из публичных отраслей права, которая всегда существует в правовой системе, а именно – уголовного права. Уголовное право, как отрасль публичного права, должно через свои предписания, отражать сущность государства, в котором оно функционирует, и выполнять те задачи, которые оно получает от этого государства. Основных таких задач две: «личная», которая заключается в привлечении к ответственности лица, совершившего преступление, и «общая» – благодаря выполнению предыдущего задания, дать возможность государству влиять на соответствующее негативное явление. Такое понимание возможностей уголовного права, по нашему мнению, следует считать основным. Но это может иметь и определенные сложности, когда такие возможности уголовного права соотносят с преступлениями, сущность которых, во многом, определяется общими условиями развития государств определенной общественно-экономической формации или, как сейчас говорят, общественно-экономической системы, и конкретными особенностями развития конкретного государства в рамках этой системы. То есть, как государство должно реагировать (влиять) на действия, которые признаны преступными, но эти действия являются, в определенной степени, «порождением» самого этого государства? В общем плане, наиболее распространеными являются так называемые «квази-преступления», (или существует другое понятие – «искусственные» преступления) при определении которых доминирует так называемая нормативная оценка ("mala prohibita") деяния, которая дает возможность так называемой «свободе» правотворца проявиться в полной мере. К этому нужно добавить, что именно «чисто» нормативная оценка деяний, которая доминирует в таких случаях, является в определенной степени отражением классовости правовой системы, которая существует в конкретной стране. С учетом вышеизложенных положений и положений этого абзаца, возможно утверждать, что наиболее «динамическими» в своем определении являются экономические преступления. Необходимо подчеркнуть, что экономические преступления, их сущность, определение, признаки и многие другие положения не только динамические, но и очень сложные, поэтому эта проблема требует постоянного целенаправленного исследования. Такие исследования должны иметь как более общий, так и более локальный характер. В связи с этим, анализ наиболее зримых деяний, которые являются достаточно полными отражениями своего времени – есть спекуляция. В статье приводятся доводы, в которых делается попытка показать как «бессмертное» понятие «спекуляция» кардинально меняет свое значение, в зависимости, в первую очередь, от существующей в конкретной стране (группе стран) общественно-экономической формации. Так, в условиях социализма, спекуляция признавалась не только «просто» уголовно-правовым деянием, но и преступлением, которое непосредственно подрывает существующую при той системе модель экономического развития, и которое противоречит существующим моральным догмам «государства работников». В то же время, деятельность, связанная со скупкой и последующей перепродажей товаров и услуг с целью получения прибыли, официально признается одной из наиболее престижных и необходимых видов деятельности при капитализме. В развитие этого, в статье приводятся аргументы, которые позволяют считать, что провозглашение демократии в капиталистических странах, закрепление основных постулатов правового государства, развитие рыночной модели экономики в таких государствах не создает никаких оснований для осуществления бизнес-деятельности, которая вообще не контролируется государством. Именно поэтому и за конкретные преступные проявления нарушения установленного экономического правопорядка существует уголовная ответственность. Причем уголовная ответственность существует как и за общие преступления, нарушающие различные виды предпринимательской деятельности, так и за конкретные (специальные) виды преступлений, которые нарушают осуществления конкретных видов предпринимательской деятельности. Именно так регламентирована уголовная ответственность за коммерческое предпринимательство – именно так в условиях капитализма чаще называют спекулятивные действия.
The apprehension of a group of persons for speculative reselling of tickets for sport events during the Olympic Games 2016 in Brazil not only highlighted the productive activity of the Brazilian police, but also allowed to look at the phenomenon of “speculation” in a broader dimension, namely: whether the liability for speculation is possible in the conditions of capitalism? This publication is devoted to finding an answer to the question. The analysis begins with the fact that each stage in the evolution of mankind brings up a lot of questions that require their understanding and respective responses to them. Answers to some of them are up to the state to produce. This, however, is not limited to the necessary “interference” of the state in positive events, processes or human actions that contribute to its further development. The state, with its so-called “personal” interest, must be ready to address negative events, processes or human acts, which impede the development of a state or a group of states. Respectively, the state “utilizes” the capabilities of one of the branches of public law which always exist in the legal system – namely criminal law, to influence the most socially dangerous acts. Through its provisions, criminal law as a branch of public law, serves to reflect the nature of the state in which it functions and to perform tasks that the state puts in front of it. Among them there are two main tasks: an “individual” one, which aims at bringing a person who committed a crime to responsibility and a “general” one, which is enabled by the fulfilment of the former – aimed at responding to the relevant negative phenomenon on a general level. Such an understanding of the potential of criminal law, in our opinion, should be considered as elementary. However, some problems may occur if criminal law must address offenses, the essence of which is largely determined by the general conditions of the development of states in a certain socio-economic formation or, as it is now being said, the socio-economic system, and the specific characteristics of a particular state in the framework of such a system. In other words: how should the state respond to actions, which are recognized as criminal, if these actions have been, to a certain extent, “produced” by this state? In general, such acts are mostly referred to as “quasi-offenses” (a similar concept is “artificial crimes”). Their perception is dominated by the so-called normative assessment of an act (“mala prohibita”), which gives opportunity for the so-called “freedom” of the lawmaker to appear in its full extent. It is necessary to add that solely a normative assessment of acts is, to a certain extent, a reflection of the particular class character of a legal system that exists in a certain country. In view of the above-stated, it is possible to say that the most “dynamic” crimes in their definition are economic crimes. It worth emphasizing that economic crimes, their essence, definition and many other features are not only dynamic, but also very complex, therefore this issue requires constant focused research. This area has potential for both general and more specialized studies. Among the most visible criminal acts, which are a reflection of their time is speculation or profiteering. The article presents considerations that attempt to demonstrate how the “immortal” concept of “speculation” radically changes its content, depending primarily on the existing socio-economic formation in a particular country (a group of countries). Thus, under socialism, speculation was recognized not “just” as a criminal act, but also as a crime that directly undermined the existing system of the model of economic development and which was contrary to the existing moral doctrines of the “state of workers”. Under capitalism, on the other hand, buying and subsequently reselling goods and services for profit has officially been recognized as one of the most necessary and even prestigious types of activity. In this connection the article further argues that the proclamation of democracy in capitalist countries, the establishment of the essential postulates of the rule of law, the development of a market economy do not create grounds for carrying out business activity that is completely outside state control. Therefore, criminal responsibility has also been enacted for specific crimes against the existing economic legal order. Furthermore, such responsibility has been established both for general crimes in the sphere of business and for particular types of crimes that violate the order of carrying out specific commercial activities. And criminal responsibility for offenses in the area of commercial entrepreneurship, essentially the name for speculative activity or profiteering under capitalism, is no exception.

Бібліографічний опис

Стрельцов Є. Відповідальність за спекуляцію при капіталізмі: міф або реальність? / Євген Стрельцов // Юридичний Вісник України. – 2016. – 26 серп.-1 верес. – С. 12-13.

Ключові слова

Research Subject Categories::SOCIAL SCIENCES, соціалізм, капіталізм, суспільно-економічна формація (система), публічне право, кримінальне право, квазі-злочини, загальні та спеціальні економічні злочини, социализм, капитализм, общественно-экономическая формация (система), публичное право, уголовное право, квази-преступления, общие и специальные экономические преступления, socialism, capitalism, socio-economic formation, socio-economic system, public law, criminal law, quasi-offenses, economic crimes, speculation, profiteering

Цитування

Стрельцов Є. Відповідальність за спекуляцію при капіталізмі: міф або реальність? / Євген Стрельцов // Юридичний Вісник України. – 2016. – 26 серп.-1 верес. – С. 12-13.