У статті досліджено основні стратегічні напрями в політиці американського Конгресу щодо країн Азійсько-Тихоокеанського регіону. Визначено основні стратегічні напрями: 1) безпеково-політичний напрям; 2) економічний напрям; 3) культурно-гуманітарний напрям. Здійснено аналіз особливостей змісту цих напрямів політики Конгресу США щодо країн АТР, показано закономірності в політичних рішеннях американського парламенту щодо держав Азійсько-Тихоокеанського регіону. Перший напрям стратегічних рішень Конгресу представлений рішеннями в напрямі виділення бюджетних асигнувань на розміщення засобів озброєнь та військових контингентів
у АТР; другий напрям – це концепції формування Транстихоокеанського економічного блоку, а також шляхом
ратифікаційних актів двосторонніх і багатосторонніх угод із державами АТР; третій напрям – в експорті демократичних цінностей в азійських країнах із тоталітарними і посттоталітарними режимами
В статье исследованы основные стратегические направления в политике американского Конгресса по странам Азиатско-Тихоокеанского региона. Определены основные стратегические направления: 1) оборонно-политическое направление; 2) экономическое направление; 3) культурно-гуманитарное направление. Осуществлен анализ особенностей содержания этих направлений политики Конгресса США в отношении стран АТР, показаны закономерности в политических решениях американского парламента в отношении государств Азиатско-Тихоокеанского региона. Первое направление стратегических решений Конгресса представлено решениями по выделению бюджетных ассигнований на размещение средств вооружений и военных контингентов в АТР; второе направление – это концепции формирования транстихоокеанского экономического блока, а также ратификации
актов двусторонних и многосторонних соглашений с государствами АТР; третье направление –экспорт демократических ценностей в азиатские страны с тоталитарными и посттоталитарными режимами
The article examines the main strategic directions in
the policy of the American Congress for the countries of the
Asia-Pacific region. The main strategic directions are determined:
1) the military-political direction; 2) the economic
direction; 3) cultural and humanitarian direction. The
analysis of the specifics of the contents of these directions
of the US Congress policy regarding the APR countries is
made, the patterns in the political decisions of the American
Parliament regarding the states of the Asia-Pacific region
are shown. The first direction of strategic decisions of the
Congress is represented by decisions on allocating budgetary
allocations for the deployment of weapons and military
contingents in the APR; the second direction is the concept
of the formation of the trans-Pacific economic bloc, as well
as the ratification of bilateral and multilateral agreements
with the APR states; the third direction is the export of
democratic values – to Asian countries with totalitarian and
post-totalitarian regimes
