У статті досліджуються концептуальні основи практики Європейського суду з прав людини щодо зобов’язання держави дотримуватись принципу недискримінації, зокрема здійснювати належне розслідування обставин, пов’язаних з фактами, які могли б свідчити про расове підґрунтя правопорушень. зазначається, що існує тенденція трансформації механізмів доказування порушення заборони дискримінації – переміщення тягаря доказування та формування «презумпції дискримінації», яка полягає в тому, що у певних випадках, за наявності доказів prima facie, які обґрунтовують висунуті звинувачення, тягар доказування відсутності дискримінації може бути перенесений на державу-відповідача. Розглядається інтерпретація Судом стандартів доказування «поза розумних сумнівів» та «баланс ймовірностей». Робиться висновок, що існує необхідність вдосконалення концептуальних та нормативних основ виявлення та покарання проявів расової дискримінації на національному та міжнародному рівнях.
В статье исследуются концептуальные основы практики Европейского суда по правам человека относительно обязательства государства соблюдать принцип недискриминации, в том числе осуществлять надлежащее расследование обстоятельств, связанных с фактами, которые могли бы свидетельствовать о расовой почве правонарушений. Отмечается, что существует тенденция трансформации механизмов доказывания нарушения запрета дискриминации – сдвиг бремени доказывания и формирование «презумпции дискриминации», которая состоит в том, что в определенных случаях, при наличии доказательств prima facie, обосновывающих выдвинутые обвинения, бремя доказывания отсутствия дискриминации может быть перенесено на
государствоответчика. Рассматривается интерпретация Судом стандартов доказывания «вне разумных сомнений» и «баланс вероятностей». делается вывод, что существует необходимость совершенствования концептуальных и нормативных основ выявления и наказания проявлений расовой дискриминации на национальном и международном уровнях.
The article examines the conceptual basis of practice of the European Court of Human Rights concerning the State’s obligation to comply with the principle of non-discrimination, including carrying out proper investigation of the circumstances surrounding the facts, which could indicate the racial grounds of an offense. The
author states that there is a tendency of proof mechanisms transformation with regard to violations of the discrimination prohibition – shift of the burden of proof and the formation of the «presumption of discrimination» concept, saying that in certain cases, when there is evidence prima facie justifying the allegations, the
burden of proving the absence of discrimination can be shifted to the respondent State. The Court’s interpretation of the standards of proof of «all reasonable doubt» and the «balance of probabilities» is considered in the article. It is emphasized that there is a need to improve the conceptual and regulatory framework to identify and punish acts of racial discrimination at the national and international levels.