Творча спадщина М. С. Грушевського в історіодизації української діаспори

Abstract

Специфіка ідеологічних дискусій у самому емігрантському середовищі привернула увагу науковців до проблеми обгрунтуваності критики поглядів видатного вченого представниками державницького напрямку, де спостерігається ідеологізація історіографічного пошуку. Вагомість в емігрантському українознавстві голосу представників старшої генерації, що були активними учасниками наукового життя 20—30 х роках, а також значна зацікавленість станом вітчизняної науки, що перебувала за «залізною завісою», уможливили появу численних документально обгрунтованих досліджень, де висвітлювалися різноманітні аспекти. Недоліки діаспорного грушевськознавства були зумовлені слабкістю джерельної бази через неможливість аналізу широкого кола українознавчих видань та архівних матеріалав. Це спричинило загальну фрагментарність грушевськознавчих студій, що позначилося також і на спробах осмислити рецепцію спадщини видатного вченого його сучасниками. I все ж, незважаючи на це, доробок учених діаспори є вагомим етапом грушевськознавства, що став підгрунтям сучасних досліджень.