Становлення концепції бажання в контексті вирішення психофізичної проблеми

Abstract

У статті визначено необхідність концептуалізації поняття бажання в контексті вирішення психофізичної проблеми. Установлено основні підходи до психофізичної проблеми, їх специфіку та гносеологічні передумови. Аналізуються підходи до вирішення психофізичної проблеми в концепціях класичних філософів: Августина, Декарта, Спінози, в психоаналізі – Фройда й сучасних філософів свідомості: Нагеля, Чалмерса, Деннета та Черчленда. Показана історична спадкоємність між цими підходами, їх перетворення і спільні риси в осмисленні концепції бажання. Виявлено, що вирішення психофізичної проблеми в межах дослідження психіки й тіла індивіду виявляється неможливим. Як перспективний підхід до психофізичної проблеми пропонується нейтральний монізм Бенедикта Спінози з його розвитком у психоаналітичній концепції бажання, яка ґрунтується на тих самих моністичних принципах.В статье определена необходимость концептуализации понятия желания в контексте решения психофизической проблемы. Установлены основные подходы к психофизической проблеме, их специфика и гносеологические предпосылки. Анализируются подходы к решению психофизической проблемы в концепциях классических философов: Августина, Декарта, Спинозы, в психоанализе – Фрейда и современных философов сознания: Нагеля, Чалмерса, Деннета и Черчленда. Показана историческая преемственность между этими подходами, их преобразование и общие черты в осмыслении концепции желания. Установлено, что решение психофизической проблемы в рамках исследования психики и тела индивида оказывается невозможным. В качестве перспективного подхода к психофизической проблеме предлагается нейтральный монизм Бенедикта Спинозы c его развитием в психоаналитической концепции желания, основанной на тех же монистических принципах.The necessity of conceptualization of desire in the context of mind-body problem is argued. The main approaches towards the mind-body problem, their specifics and epistemic basis are determined. This article analyzes approaches towards mind-body problem in the conceptions of classical philosophers St. Augustine, Descartes, Spinoza, Freud’s psychoanalysis and modern philosophers of mind Nagel, Chalmers, Dennett and Churchland. The historical continuity between these approaches, their transformations and common features are argued. It was shown that the solution of mind-body problem is impossible at the scale of individual psychic and body. Benedict Spinoza’s neutral monism with its development in psychoanalytic conception of desire based on the same monistic principles is proposed as the perspective approach towards the mind-body problem.