Візерунки совісті у філософії М. Гайдеґґера (рефлексія її основних вимірів)

Abstract

У статті проведено дослідження підґрунтя онтологічного, екзистенційного та антропологічного вимірів совісті у філософії М. Гайдеґґера, а також підкреслено складність їх переплетення. Результати дослідження дають можливість упевнитися в тому, що філософ не виділяє окремо ці виміри совісті. У його філософському вимірі вони представлені в тісному переплетенні. Совість є однією з актуальних тем життя людини, яку М. Гайдеґґер розглядає з різних сторін. Він вивів розмову про совість на інший рівень, пов’язавши її з розмовою про сенс буття. М. Гайдеґґер розкриває незвичайні виміри бачення совісті, а саме онтологічний, екзистенційний та антропологічний. У статті доведено, що М. Гайдеґґер не виділяє окремо онтологічний, екзистенційний та антропологічний виміри. Усі вони представлені в тісному переплетенні, немов тонкі візерунки реалізації людського буття. Проблему совісті М. Гайдеґґер ставить як проблему засвідчення людиною можливості її існування та як свідоцтво, яке має «дати зрозуміти власну здатність бути самим собою». Ключову роль у здобутті Dasein власної екзистенції М. Гайдеґґер відводить заклику, який іде від совісті. Совість, яка засвідчує самість в екзистенційному вимірі М. Гайдеґґера, редукує вимір Іншості та пов’язує її зі способами існування тут-буття. За рахунок онтологічного виміру совісті М. Гайдеґґер вирішує також питання про «зміст» совісті. До змісту можна віднести провину, свободу, поклик, смерть, фактичну присутність, вибір тощо. Антропологічний вимір М. Гайдеґґер аналізує за рахунок терміна «антиантропологія». Цей вимір дає змогу розуміти совість як специфічну форму розуміння себе та форму повернення самості людини. У статті звертається увага на переживання стану совісті, завдяки якому для людини стає можливим вихід із фактичного й кінцевого існування, а також повернення власної гідності як вільної істоти. Свобода людини представлена як ситуація вибору заклопотаністю світом або заклопотаністю своїм буттям.The article examines the basis of the ontological, existential and anthropological dimensions of conscience in the philosophy of M. Heidegger and emphasizes the complexity of their intertwining. The results of the study allow us to make sure that the philosopher does not single out these dimensions of conscience. In its philosophical dimension, they are closely intertwined. Conscience is one of the most important topics in human life, which M. Heidegger considers from different angles. He took the conversation about conscience to another level, linking it to talking about the meaning of life. M. Heidegger reveals the unusual dimensions of the vision of conscience, namely ontological, existential and anthropological. The article proves that M. Heidegger does not distinguish between ontological, existential and anthropological dimensions. All of them are presented in a close intertwining, like subtle patterns of realization of human existence. M. Heidegger poses the problem of conscience as a problem of proving a person’s possibility of his existence and as a testimony that “should make clear his own ability to be himself”. M. Heidegger assigns a key role in Dasein’s acquisition of his own existence to a call that comes from conscience. Conscience, which testifies to the self in the existential dimension of M. Heidegger, reduces the dimension of Otherness and connects it with the ways of existence here and there. Due to the ontological dimension of conscience, M. Heidegger also solves the question of the “content” of conscience. The content includes: guilt, freedom, vocation, death, actual presence, choice, and so on. M. Heidegger analyzes the anthropological dimension due to the term “anti-anthropology”. This dimension allows us to understand conscience as a specific form of understanding oneself and a form of returning one’s self. The article draws attention to the experience of the state of conscience, which makes it possible for a person to get out of actual and final existence, as well as the return of self-worth as a free being. Human freedom is presented as a situation of choice – concern for the world or concern for their existence.