Топікалізація та кінцева позиція дієслова в системі морфологічного типу перської мови

Abstract

Характеризуючи аглютинативний тип мови, у спеціальній літературі згадують насамперед про наявність самостійної основи-кореня та просте структурне виокремлення афікса й основи-кореня. Натомість існує більше двадцяти різнорівневих ознак, які є пов'язаними з аглютинативною технікою зв'язку морфем. Однією із синтаксичних рис аглютинативного типу є наявність особливого члена речення — топіка — та кінцева позиція дієслова у висловлюванні.