Формування концепції справедливого судового розгляду: взаємодія міжнародного та національного права

Abstract

Автор статті вважає, що незважаючи на національно–правове походження концепція справедливого судового розгляду набула визнання і поширення у національних правових системах завдяки її формалізації через міжнародні договори та правозастосовні акти міжнародних судових (чи квазісудових) органів. Насамперед Європейський Суд з прав людини – це спеціальний орган, який уповноважений здійснювати контроль за дотриманням основних прав і свобод людини. Проте, виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини щодо України, правосуддя не може вважатися прозорим та доступним для людини, судова система не відповідає вимогам судочинства і не забезпечує достатні процесуальні гарантії, рішення суддів не виконуються належним чином тощо. Тому для забезпечення належної судової системи потрібно, на думку автора, створити умови для прозорої діяльності судової влади, удосконалити систему виконання судових рішень, запровадити ефективні механізми надання державної допомоги, а найголовніше – це визнання права на справедливий судовий розгляд як міжнародного стандарту прав людини.