Людина в індустріальному суспільстві

Abstract

У статті автор cтавить перед собою завдання проаналізувати таке суперечливе явище – можливе подолання внутрішньої теоретико-методологічної невідповідності в межах «критичної теорії» Франкфуртської школи, розглядаючи передусім концепції Е. Фромма, Т. Адорно, Г. Маркузе. Також автор намагається дослідити, за яких обставин можливо, виходячи з одних і тих самих передумов і керуючись однією й тією самою методологією, фактично дійти до мало не діаметрально протилежних висновків: стверджувальна позиція Еріха Фромма щодо можливого виходу суспільства з кризи, з одного боку, і відмова й повна негоція у висновках Теодора Адорно та Герберта Маркузе – з іншого. Також розглядає таке достатньо складне та суперечливе явище, як розвиток техніки в сучасному світі й вплив цього процесу на життя людини. Узагальнюючи науковий доробок філософів, автор намагається дослідити, у чому полягають невичерпні «внутрішні резерви» людства в сучасному суспільстві.В статье автор ставит перед собой задачу проанализировать достаточно сложное и неоднозначное явление – возможное преодоление внутреннего теоретико-методологического несоответствия в пределах «критической теории» представителей Франкфуртской школы, рассматривая, в первую очередь, концепции Э. Фромма, Т. Адорно, Г. Маркузе. Также автор анализирует, при каких обстоятельствах и почему, используя одну и ту же методологию, возможно было прийти практически к диаметрально противоположным выводам: утверждающая позиция Эриха Фромма о возможности выхода общества из кризиса, с одной стороны, и полное отрицание всего этого у выводах Теодора Адорно и Герберта Маркузе – с другой. Также автор анализирует такое достаточно сложное и противоречивое явление, как развитие техники в современном мире и влияние этого процесса на жизнь человека. Приведя к единому знаменателю их научные наработки, автор пытается выяснить, в чем состоят неисчерпанные «внутренние резервы» человека современного общества.In this article, the author aims to analyze a rather complex and ambiguous phenomenon – how is it possible to overcome the internal theoretical and methodological inconsistencies within the “critical theory” of the Frankfurt School, considering, first of all, the concept of Erich Fromm, T. Adorno, G. Marcuse. The article also the author analyzes, in what circumstances and why, using the same methodology, it was possible to come to an almost diametrically opposite conclusions – which states the position of Erich Fromm about the possibility of entering the society of the crisis – on the one hand and a complete negation of all this, the findings of Theodore Adorno and Herbert Marcuse – on the other. In this article, the author aims to analyze such sufficiently complex and contradictory phenomenon as the development of mechanics in the modern world and its impact on the human life. Citing to the common denominator of their academic achievements, the author tries to find out what are the inexhaustible “internal reserves” of modern human society.