Визначення правової природи публічної адміністрації у працях учених-адміністративістів: узагальнений огляд підходів

Abstract

У статті на підставі узагальненого аналізу наукових та публіцистичних джерел визначено правову природу публічної адміністрації. Встановлено, що вітчизняна доктрина адміністративного права в питаннях про сутність та призначення публічної адміністрації не має однозначних відповідей ані щодо поняття й ознак публічної адміністрації, ані щодо її суб’єктного складу та його функціонального навантаження. Окремо звернуто увагу на те, що деякі джерела і надалі використовують дещо застарілу термінологію або взагалі припускаються у визначенні правової природи публічної адміністрації «сліпого» калькування ознак та вихідних засад державного управління, чим занадто звужують розуміння публічної адміністрації як окремого інституту публічної влади. Доведено, що публічна адміністрація є системним утворенням, якому притаманні такі ознаки: наявність розгалуженого складу компонентів, первинним елементом якого є суб’єкт публічної адміністрації або його посадова особа; ієрархічність та упорядкованість компонентів системи; структурність, яка забезпечує цілісність системи та її інтеграцію в інші системи (публічна влада, суспільство, держава тощо); наявність спільної мети функціонування її елементів, яка тісно пов’язана із загальним призначенням публічної адміністрації й існуванням держави загалом. Аргументовано, що публічна адміністрація як система – це побудована на стійких внутрішніх і зовнішніх зв’язках вертикального та горизонтального характеру об’єктивно зумовлена сукупність її суб’єктів, метою якої є досягнення такого збалансованого стану її компонентів та їхньої стабільної взаємодії один з одним, який має забезпечити належне гарантування суб’єктами публічної адміністрації прав свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб у публічній сфері, а також ефективну реалізацію приватними особами свого адміністративно-правового статусу.The article, based on a generalized analysis of scientific and journalistic sources, defines the legal nature of public administration. It is established that the domestic doctrine of administrative law in mat-ters of the nature and purpose of public administration does not have unambiguous answers either to the concept and characteristics of public administration, or to its subjective composition and its functional load. Special attention is paid to the fact that some sources continue to use somewhat outdated terminology or even assume in determining the legal nature of public administration “blind’ tracing of signs and basic principles of public administration, which narrows the understanding of public administration as a sepa-rate institution of public authority.It is proved that public administration is a systemic entity, which has the following features: the pres-ence of an extensive composition of components, the primary element of which is the subject of public administration or its official; hierarchy and orderliness of system components; structure that ensures the integrity of the system and its integration into other systems (public authorities, society, state, etc.); the existence of a common purpose for the functioning of its elements, which is closely related to the gen-eral purpose of public administration and the existence of the state as a whole.It is argued that public administration as a system is an objectively determined set of its subjects built on stable internal and external connections of vertical and horizontal character, the purpose of which is to achieve such a balanced state of its components and their stable interaction with each other. to ensure proper guarantee by the subjects of public administration of the rights, freedoms and legitimate interests of individuals and legal entities in the public sphere, as well as the effective realization by individuals of their administrative and legal status.В статье на основании обобщенного анализа научных и публицистических источников определены правовая природа публичной администрации. Установлено, что отечественная доктрина административного права в вопросах о сущности и назначения публичной администрации не имеет однозначных ответов ни относительно понятия и признаков публичной администрации, ни по ее субъектного состава и его функциональной нагрузки. Отдельно обращено внимание на то, что некоторые источники и в дальнейшем используют несколько устаревшую терминологию или вообще допускают в определении правовой природы публичной администрации «слепого» калькирование признаков и исходных принципов государственного управления, чем слишком сужают понимание публичной администрации как отдельного института публичной власти. Доказано, что публичная администрация является системным образованием, которому присущи следующие признаки: наличие разветвленного состав компонентов, первичным элементом которого является субъект публичной администрации или его должностное лицо; иерархичность и упорядоченность компонентов системы; структурность, которая обеспечивает целостность системы и ее интеграцию в другие системы (публичная власть, общество, государство и т.д.); наличие общей цели функционирования ее элементов, которая тесно связана с общим назначением публичной администрации и существованием государства в целом. Аргументировано, что публичная администрация как система - это построенная на устойчивых внутренних и внешних связях вертикального и горизонтального характера объективно обусловлена ​​совокупность ее субъектов, целью которой является достижение такого сбалансированного состояния ее компонентов и их стабильной взаимодействия друг с другом, который должно обеспечить надлежащее обеспечение субъектами публичной администрации прав свобод и законных интересов физических и юридических лиц в публичной сфере, а также эффективную реализацию частными лицами своего административно-правового статуса.