Комунікативний вимір формування політичної ідентичності

Abstract

У сучасному світі важко переоцінити роль комунікацій. Їх вплив поширюється на усі соціальні простори, вони визначають напрямки розвитку політичних та економічних відносин. Комунікаційний вимір присутній у взаємодії між владою та громадянами, між різними державами, у міжінституційній взаємодії. Виокремлено індивідуальну та колективну ідентичності. Відзначено, що комунікативний вимір наявний у процесі конструювання колективних ідентичностей (цивілізаційної та територіальної, національної та регіональної, громадянської та національної тощо). Одним із основних стає комунікативний вимір у процесі формування політичної ідентичності. Передусім наголошується на ролі масмедіа у формуванні політичної ідентичності. Дослідження комунікативного виміру політичної ідентичності має міждисциплінарний характер: від філософських візій до соціологічних даних, від комунікативістики до політичної науки. Визначено, що посилення комунікативного виміру формування політичної ідентичності було характерним для процесів модернізації та глобалізації. Зростає вплив транснаціональних медіа та глобальних сервісів (соціальних мереж, месенджерів). На сучасному етапі визначальним стає розвиток інтернет-комунікацій, перехід від традиційних медіа до мережевих. Це трансформує і простір політичних ідентичностей. Комунікативний вимір формування політичної ідентичності враховує як «голос» індивідів, які ідентифікують себе з певною політичною позицією (партійною, ідеологічною національною тощо), так і «відповідь» публічної влади. Наголос зроблено на процесі медіатизації формування політичної ідентичності та зростанні ролі медіакратії (влади медіа-магнатів в умовах демократичного політичного режиму, або авторитарних правителів, що контролюють національну систему медіа). Відзначено загрозливу тенденцію щодо відмови медіакратії від принципів свободи слова у медіа, віртуалізацію простору політичних ідентичностей, зниження ролі ідеологій і політичних партій і водночас посилення ролі медіаполітичних засобів управління. Замість політичних дебатів між представниками різних політичних ідентичностей маємо широке використання медіа-скандалів, псевдо-сенсацій, комунікативних технологій тощо.In today’s world, it is difficult to overestimate the role of communication. Its influence extends to all social spaces; it determines the direction of political and economic relations. The communication dimension is present in the interaction between government and citizens, between different states, in inter-institutional interaction. Individual and collective identities have been distinguished. It has been noted that the communication dimension is present in the process of constructing collective identities (civilizational and territorial; national and regional, civic and national, etc.). One of the main types is the communication dimension in the process of forming a political identity. Firstly, the role of mass media in political identity formation is emphasized. The study of the communication dimension of political identity is interdisciplinary: from philosophical visions to sociological data; from communication studies to political science. It has been determined that the strengthening of the communication dimension of political identity formation was characteristic of the processes of modernization and globalization. The influence of transnational media and global services (social networks, messengers) is growing. At the present stage, the development of Internet communications, the transition from traditional to network media is becoming decisive. It also transforms the space of political identities. The communication dimension of political identity formation takes into account both the “voice” of individuals who identify themselves with a particular political position (party, ideological, national, etc.) and the “response” of public authority. The emphasis is placed on the process of the mediatization of political identity formation and the growing role of the mediacracy (the power of media moguls in a democratic political regime, or authoritarian rulers who control the national media system). There is a threatening tendency for the mediacracy to abandon the principles of freedom of speech in the media, virtualize the space of political identities; reduce the role of ideologies and political parties, and, at the same time, strengthen the role of media policy. Instead of political debates between representatives of different political identities, we have wide use of media scandals, pseudo-sensations, communication technologies, etc.