Процесуальний інститут арешту судна для забезпечення морської вимоги у господарському процесі в Україні

Abstract

У статті визначено ґенезу та особливості процесуального інституту арешту судна для забезпечення морської вимоги у господарському процесі в Україні. Досліджується процес становлення цього інституту в Україні та його запровадження відповідно до Законів України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ про арешт на морські судна” від 20.12.2011 р. №4190-VI та “Про приєднання України до Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна” від 07.09.2011 р. №3702-VI. Відзначається, що всі прибережні держави мають свої національні правила, які регулюють відносини щодо арешту суден. В різних державах ці правила можуть значно відрізнятися. У сучасному світі є чітка тенденція інтернаціоналізації права, що передбачає його уніфікацію. Зрозуміло, що повна уніфікація права, у т. ч. морського, неможлива та навряд чи потрібна, проте згладжування таких відмінностей – це об’єктивна необхідність, яка вже давно відзначається міжнародною морською спільнотою. Виокремлюються умови та докази для арешту судна для забезпечення морської вимоги відповідно до господарського процесуального законодавства, яке діяло уподовж 2012–2017 років, а також відповідно до змін, що було внесено до нього наприкінці 2017 року. Звертається увага на те, що судова практика, що мала місце після оновлення процесуального законодавства, дає можливість зробити висновок про те, що суди у процесі розгляду зазначеної категорії справ зменшили кількість додаткових доказів, які раніше вимагалися, стосовно доказування можливості вибуття судна за межі України, а також мають більш прогресивне ставлення до визначення розміру зустрічного забезпечення у зв’язку з арештом судна. Ключові слова: арешт, судно, арешт судна, морські вимоги, господарський процес, Господарський процесуальний кодекс.