Проблема нормативної невизначеності засад стратегічного планування в органах прокуратури

Abstract

Стратегічне планування в органах прокуратури є новим інструментом інституційного управління, особливо актуальним в умовах демократичного врядування та євроінтеграції України. Якщо порівняти стратегії розвитку, прийняті в межах системи прокуратури, а саме – стратегії САП та ОГП, то в них використовуються різні стилістично-структурні моделі: результативно-орієнтована модель стратегії САП з цілями, показниками досягнення й операційними індикаторами; та інституційно-реформаторська – в ОГП з багаторівневими переліками заходів і законодавчими ініціативами. Ключова відмінність між стратегіями полягає в підході до «вимірюваності та підзвітності»: у стратегії САП цілі підкріплено конкретними показниками та наявний прямий опис моніторингу як ключових, так і непрямих індикаторів. Тоді як у Стратегії 2025–2028 зафіксовано лише намір розробити операційний план. У тезах викладені пропозиції можуть бути використані для створення офіційної концепції запропонованого законопроєкту.