Світоглядні та соціокультурні підвалини розвитку лібералізму в Російській імперії

Abstract

У статті підкреслено, що становлення ліберальної доктрини у Західній Європі стало результатом закономірного розвитку європейського суспільства у напрямку емансипації індивіда, в той час як у Російській імперії ця тенденція сформувалася у підсумку гостро визрілої потреби докорінної реформації суспільних відносин під впливом ідей Просвітництва. Показано, що протоліберальні інтенції у внутрішній політиці Російської імперії розпочинаються за царювання Катерини ІІ, яка, захопившись концептом «освіченого абсолютизму», розпочала реформи спрямовані на лібералізацію суспільного буття, які однак провадилися вкрай вибірково та ситуативно, не зумовивши докорінної трансформації політичного устрою. Продемонстровано, що започаткована Катериною ІІ лібералізація суспільного буття мала вкрай амбівалентне значення для розвитку національного руху на теренах України: з одного боку, імператриця зруйнувала залишки політичної окремішності українського народу, а з іншого – відкрила шлях для проникнення у суспільну свідомість привілейованих верств населення ідей лібералізму, тим самим сформувавши соціокультурні підвалини для нового спалаху українського національного руху.В статье подчеркивается, что становление либеральной доктрины в Западной Европе стало результатом закономерного развития европейского общества в направлении эмансипации индивида, в то время как в Российской империи эта тенденция сформировалась в результате остро вызревшей потребности коренной реформации общественных отношений под влиянием идей Просвещения. Показано, что протолиберальные интенции во внутренней политике Российской империи начинаются в царствование Екатерины II, которая, увлекшись концептом «просвещенного абсолютизма», начала реформы, направленные на либерализацию общественной жизни, которые, однако, проводились крайне избирательно и ситуативно, не определивши коренной трансформации политического строя. Продемонстрировано, что начатая Екатериной II либерализация общественной жизни имела крайне амбивалентное значение для развития национального движения на территории Украины: с одной стороны, императрица разрушила остатки политической обособленности украинского народа, а с другой – открыла путь для проникновения в общественное сознание привилегированных слоев населения идей либерализма, тем самым сформировав социокультурный фундамент для новой вспышки украинского национального движения.The article emphasizes that the formation of a liberal doctrine in Western Europe was the result of the natural development of European society in the direction of the emancipation of the individual, while in the Russian Empire this tendency was formed as a result of the heavily actualized need for radical reformation of social relations under the influence of the ideas of the Enlightenment. It is shown that the proto-liberal intentions in the internal policy of the Russian Empire were started during the reign of Catherine II, who was enthusiastic about the concept of “enlightened absolutism” and so began reforms aimed at liberalizing of social life, which, however, were carried out in very selective and situational way, without causing a radical transformation of the political system. It has been demonstrated that the liberal transformation of social life initiated by Catherine II was extremely ambivalent for the development of the national movement in Ukraine: on the one hand, the Empress ruined the remnants of the political self-governing of the Ukrainian people, and on the other, she opened the way for the liberal ideas to penetrate the public consciousness of the privileged classes of population, thus forming the socio-cultural foundations for a new outbreak of the Ukrainian national movement.