Виконавча влада в парламентських державах

Abstract

Стаття присвячена місцю, ролі, призначенню, порядку формування та взаємовідносин виконавчої влади з парламентом і главою держави в сучасних парламентських державах. Оскільки носієм виконавчої влади в усіх країнах із парламентською формою правління виступає уряд (Кабінет Міністрів, Рада Міністрів, Державна Рада й інші), то в роботі приділена увага саме характеристиці урядів. Автор зазначає, що парламентська форма державного правління притаманна насамперед розвинутим, передусім європейським країнам. Належне ефективне функціонування державної влади за умов такої форми правління можливе тільки у випадку, коли суспільство має високий рівень політичної та правової культури, досить довгий час функціонує стала, ефективна партійна система. Акцентується, що уряд у таких державах формується парламентом без важливого вирішального значення глави держави. У парламентських державах функціонують такі партійні уряди: однопартійні, двопартійні й коаліційні. У рамках однопартійних урядів міністерські посади в основному розподіляються прем’єр-міністром, а в коаліційних урядах вирішальну роль у цьому часто виконують політичні партії, що делегують міністрів у кабінет. Ці партії мають, як правило, свої «квоти», які виділяються пропорційно чисельності їх партійних фракцій. У статті акцентується на підвищенні ролі глави уряду в останні десятиріччя. Водночас реальний обсяг повноважень глави уряду залежить від різновиду функціонуючої партійної системи. Звернуто особливу увагу на особливості парламентської відповідальності уряду перед парламентом. Парламентська відповідальність уряду реалізується шляхом висловлення йому вотуму недовіри або відмови в довірі. Щоб уникнути урядової нестабільності й, відповідно, частих змін уряду, застосовуються різні конституційно-правові способи, узагальнені поняттям «раціоналізований парламентаризм». Зроблено висновок, що в парламентських державах виконавча влада здійснюється урядом, члени уряду колективно відповідальні перед парламентом, склад і політика уряду безпосередньо відтворюють співвідношення сил у парламенті. Позитивом таких держав є певна об’єднаність влади, її функціонування як єдиного погодженого механізму, а головним недоліком – більш нестабільна діяльність виконавчої влади, ніж у рамках президентських чи змішаних республік.The article is devoted to the place, role, purpose, order of formation and relations of the executive power with the parliament and the head of state in modern parliamentary states. Since the bearer of executive power in all countries with a parliamentary form of government is the government (Cabinet of Ministers, Council of Ministers, State Council, etc.), the article focuses on the characteristics of governments. The author notes that the parliamentary form of government is inherent primarily in developed, primarily European countries. Proper effective functioning of state power under such a form of government is possible only if society has a high level of political and legal culture, a stable, effective party system has been functioning for a long time. It is emphasized that the government in such states is formed by the parliament without the important crucial importance of the head of state. The following party governments operate in parliamentary states: one-party, two-party and coalition governments. In one-party governments, ministerial posts are largely distributed by the prime minister, and in coalition governments, political parties that delegate ministers to the cabinet often play a crucial role. These parties usually have their own “quotas”, which are allocated in proportion to the number of their party factions. The article focuses on increasing the role of the head of government in recent decades. At the same time, the real scope of powers of the head of government depends on the type of functioning party system. Particular attention is paid to the peculiarities of the government’s parliamentary accountability to parliament. Parliamentary accountability of the government is exercised by expressing a vote of no confidence or denial of confidence. In order to avoid government instability and, consequently, frequent changes of government, various constitutional and legal methods are used, generalized by the concept of “rationalized parliamentarism”. It is concluded that in parliamentary states the executive power is exercised by the government, members of the government are collectively accountable to the parliament, the composition and policy of the government directly reflect the balance of power in the parliament. The advantage of such states is a certain unity of power, its functioning as a single agreed mechanism, and the main disadvantage of the executive branch is more unstable than within presidential or mixed republics.