«Engel’s criteria» у практиці ЄСПЛ

Abstract

Стаття присвячена вивченню критеріїв Енгеля в практиці ЄСПЛ та дослідженню їх використання під час розгляду заяв, які були пов’язані із дисциплінарними провадженнями на національному рівні. Провівши аналіз практики ЄСПЛ, автор звертає увагу на три критерія Енгеля, які були сформульовані у справі Engel and Others v. The Netherland. До них належать: критерій відносно кваліфікації згідно з внутрішнім правом; критерій кола адресата; критерій щодо тяжкості покарання. Користуючись критеріями Енгеля ЄСПЛ вирішує чи підпадають порушення, про які зазначає заявник під дію кримінального аспекту відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в розумінні поняття «кримінального обвинувачення» у межах дисциплінарних проваджень. Перший критерій – якщо внутрішнє право кваліфікує це правопорушення як кримінальне, тоді воно охоплюється статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У випадках відсутності такої кваліфікації – ЄСПЛ досліджує матеріально-правову реальність процедури. Другий критерій – критерій кола адресата. Цей критерій пов’язують з дією норми, якою встановлюється відповідальність за колом осіб. Третій критерій – критерій правових наслідків для адресата. Суть критерію в тому, що оцінюється форма і тяжкість правових наслідків для адресата (тяжкість покарання). Привертається увага до рішення ЄСПЛ Xhoxhaj v. Albania. При розгляді цієї справи перевірялася скарга колишньої судді Конституційного суду на порушення прав людини, що урегульовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. ЄСПЛ не погодився з аргументами заявниці про те, що її становище було схоже на ситуацію обвинуваченого в кримінальному провадженні під час дисциплінарного провадження пов’язаного з розглядом питання щодо доброчесності судді та декларації активів. Згадується справа «Matyjek v. Poland», у якій ЄСПЛ зазначив про критерії Енгеля та звернув увагу на те, що згідно з польським законодавством стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосована за її кримінально-правовим аспектом до процедури люстрації (характер діяння за яке заявника ілюстровано – повідомлено неправдиву декларацію, був пов’язаний з кримінальним правопорушенням). Також, автор звертає увагу й на справу «Moullet v. France», яка стосувалася дисциплінарного провадження, що мало наслідком вимушену відставку державного службовця. ЄСПЛ вказав, що провадження заявника не було «кримінальним» у розумінні статті 6, оскільки внутрішнім органам влади вдалося утримувати своє рішення в чисто адміністративній сфері. Додатково автор звертає увагу на ухвалу про неприйнятність, яка стосувалася справи «Sukut v. Turkey» щодо офіцера військових сил. ЄСПЛ в ухвалі про неприйнятність від 11.09.2009 р. зазначив: «… правовий спір стосовно звільнення військового офіцера за порушення дисципліни виключає застосування кримінального аспекту.The article addresses the issue of the study of offenses covered by the criminal aspect of Article 6 of the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms within the meaning of “criminal charges” in disciplinary proceedings. The author draws attention to three of Engel’s criteria, which were formulated by the ECHR in the case Engel and Others v. The Netherlands: qualification in accordance with domestic law, the criterion of the addressee, the severity of punishment. Using Engel’s criteria, the ECHR establishes whether the offenses alleged by the applicant fall within the criminal aspect under Article 6 of the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms. The author pays much attention to the case of the ex-judge of the Constitutional Court “Xhoxhaj v. Albania”. The ECHR disagreed with the applicants opinion that her case was similar to that of the defendant in the criminal process (the question concerned the declaration of the good faith of the judge and income). Also, the author draws attention to the case of “Moullet v. France”, the disciplinary proceedings in which subsequently resulted in the resignation of the employee in state bodies. The author analyzes the cases of ECHR: Xhoxhaj v. Albania, Matyjek v. Poland, R. S. v. Germany, Ozturk v. Germany, Lutz v. Germany, Engel and Others v. The Netherlan, Ramos Nunes de Carvalho e Sa v.Portugal, Moullet v. France, Benham v. The United Kingdon, Bendenoun v. France, Sukut v. Turkey, Piskin v. Turkey, Schmautzer v. Austria.