Професійно важливі якості військовослужбовця

Abstract

Робота присвячена теоретико-емпіричному дослідженню структури та рівня вираженості професійно важливих якостей (ПВЯ) військовослужбовців в умовах тривалого збройного конфлікту. Актуальність дослідження зумовлена нагальною потребою психологічного забезпечення особового складу Збройних Сил України в умовах повномасштабного вторгнення та недостатньою розробленістю порівняльних досліджень ПВЯ у різних категорій військовослужбовців. Здійснено теоретичний аналіз наукових підходів до визначення змісту та структури ПВЯ у вітчизняній та зарубіжній психології. Теоретико-методологічну основу дослідження складають диференційно-психологічна теорія здібностей і ПВЯ, концепція інтегральної індивідуальності, системний підхід до психологічного забезпечення військової діяльності, а також концепції психологічної стійкості та резилієнтності. Емпіричне дослідження проводилось серед військовослужбовців, розподілених у три підгрупи залежно від характеру бойового досвіду: учасники активних бойових дій, особи, що проходять реабілітацію після бойового виснаження або поранення, та резервісти з коротким терміном служби. За результатами дослідження встановлено, що рівень розвитку ПВЯ суттєво варіює між підгрупами. Підгрупа реабілітації демонструє достовірно нижчий рівень вольового самоконтролю та достовірно вищий рівень психологічного стресу порівняно з іншими підгрупами. Виявлено систему значущих негативних кореляцій між нейротизмом і показниками вольового самоконтролю, а також позитивний зв’язок між нейротизмом і рівнем стресу. На основі результатів дослідження розроблено диференційовані практичні рекомендації з психологічного супроводу для кожної з трьох підгруп, а також комплексну програму психологічного супроводу військовослужбовців з активним бойовим досвідом.

The paper is devoted to the theoretical and empirical study of the structure and expression level of professionally important qualities (PIQ) of military servicemembers under conditions of a prolonged armed conflict. The relevance of the research is determined by the urgent need for psychological support of the Armed Forces of Ukraine personnel amid full-scale warfare and the insufficient development of comparative studies of PIQ across different categories of servicemembers. A theoretical analysis of scientific approaches to defining the content and structure of PIQ in both Ukrainian and international psychology has been conducted. The theoretical and methodological foundation of the research comprises the differential-psychological theory of abilities and PIQ, the concept of integral individuality, the systemic approach to psychological support of military activity, and concepts of psychological resilience and hardiness. The empirical study was conducted on a sample of military servicemembers divided into three subgroups according to the nature of combat experience: active combat participants, individuals undergoing rehabilitation after combat exhaustion or injury, and reservists with limited service experience. The research findings demonstrate that PIQ levels vary significantly across subgroups. The rehabilitation subgroup shows significantly lower volitional self-control and significantly higher psychological stress compared to other subgroups. A system of significant negative correlations was identified between neuroticism and volitional self-control indicators, as well as a positive association between neuroticism and stress level. The avoidance strategy was found to be dominant in the overall sample and particularly pronounced in the rehabilitation subgroup indicating exhaustion of active stress-processing mechanisms. Based on the research findings, differentiated practical recommendations for psychological support were developed for each of the three subgroups, along with a comprehensive psychological support program comprising a system of regular combat debriefings.