Категорія «фідуція» в сучасному цивільному праві України

Abstract

Стаття присвячена визначенню сутності категорії «фідуція» (від лат. fiducia) та особливостей її використання в сучасних наукових джерелах цивільного права. Автор констатує, що наразі уявлення про зміст досліджуваної категорії залишаються фрагментарними. Окрема увага в роботі присвячується етимології терміну «фідуція». Автор звертається до лексикографічних джерел і встановлює, що в його основу покладається слово fides – довіра. У зв’язку із цим фідуціарними або довірчими називають правочини й правовідносини, в основу яких покладається довіра одного учасника правовідносин до іншого. Водночас аналіз наукових джерел підтвердив неоднозначність конструкції фідуціарних правовідносин в епоху Стародавнього Риму. Адже, з одного боку, відповідні юридичні акти передбачали перехід права власності на певне майно від однієї особи до іншої. За такої умови відповідний правочин вчинявся з надією відчужувача на те, що набувач поверне йому відповідне право з настанням визначних обставин правової реальності. Проте, з іншого боку, таке повернення не було умовою переходу права власності, адже набувач ставав власником майна безумовно й вчиненням ним правочину з його повернення відчужувачу залежало лише від його власної доброї волі. Встановлюється, що сучасні уявлення про фідуціарні правочини й правовідносини не відзначаються своєю прогресивністю та глибиною в порівнянні з традиційною концепцією, що панувала в Стародавньому Римі. У доктрині фідуціарними визнаються правовідносини, засновані на довірі між їхніми учасниками. Проте фактори, які зумовлюють такі відносини між особами, залишились до кінця не розкритими. Певний прогрес у відповідній сфері забезпечує концепція фідуціарних обов’язків, яка, однак, також не відзначається комплексністю через зазначені обставини. Своєю чергою введення в категоріальний апарат сучасного цивільного права таких термінів, як «особисті зобов’язання», а також «зобов’язання, нерозривно пов’язане з особою кредитора» й «зобов’язання, нерозривно пов’язане з особою боржника» створюють підґрунтя для наукового припущення, що категорія «фідуціарний» розкриває лише один із декількох можливих факторів виникнення зобов’язань, нерозривно пов’язаних з їхніми учасниками, тобто їхню побудову на довірі. Хоча водночас можуть існувати й інші визначальні обставини для відпорного виду цивільних правовідносин.The article is devoted to determination the essence of category fiducia and the specificity of its usage in modern scientific sources of civil law. The author states that presently the conception about the content of this category is stay fragmental. Considerable attention in the article is devoted to the etymology of term “fiduity”. The author is turning to lexicographical sources and defines that mentioned category is based on the Latin word fides – fiduity. In this relation fiduciary or confidential transactions or relationships are the transactions or relationships that based on fiduity of one participant to another. At the same time the analyses of scientific sources confirms the ambiguity of fiduciary relationships construction in age of Ancient Rome. On the one hand appropriate juridical acts provided transfer of property right from one person to another. And such an act was committing with alienator’s hope that acquirer will return appropriate property when defined circumstances of juridical reality appear. But on the other hand such return was not the condition of property right transfer and the acquirer became the owner of appropriate property certainly. Return of such a property to the alienator depended only on a good will of the new owner whose act should led to appropriate juridical consequences. It is defined that modern conceptions on fiduciary transactions and fiduciary relationships are not much more progressive and deep than traditional concept that was widespread in Ancient Rome. In present civil law doctrine as a rule the relationships based on fiduity between its participants are called fiduciary. But at the same time the factors that determine such kind of relationships are still not identified clearly. Some progress in such sphere is provided by concept of fiduciary obligations that cannot be called complex by virtue of abovementioned circumstances. And insertion to the categorical apparatus of modern civil law such terms as “personal relationships”, “relationships inextricably linked with a debtor” and “relationships inextricably linked with a creditor” are the foundation for scientific assumption that category “fiduciary” disclose only one of several possible factors of emergence of the relationships inextricably linked with its participants and denotes relationships based of fiduity. At the same time there can exist other determinative circumstances for appropriate kind of civil relationships.