Еволюція лінгвофілософської проблематики в європейській філософії

Abstract

У статті розглядається історична ретроспекція філософії мови, на тлі якої показано, по-перше, що теоретичним тлом утвердження думки про те, що мова є природною властивістю людини і світу, є синкретизм міфологічної свідомості, в межах якого слова отримують дійсний онтологічний статус; по-друге, ідейні витоки та специфіку панівних в інтелектуальній думці домодерного періоду концептуальних підходів до вирішення проблеми змісту й походження мови – концептів «за природою» й «за законом» («шляхом установлення»); по-третє, основні колізії трансформації концепту «за природою» і специфіку його виявлення в модерний період, зокрема формування думки про те, що мова є результатом розвитку, з одного боку, людського інтелекту, а з іншого – людського суспільства; по-четверте, місце та значення лінгвофілософської концепції В. фон Гумбольдта в процесі становлення філософії мови як напряму філософії. На концептуальному тлі робіт В. фон Гумбольдта формувалася психологічна парадигма інтерпретації мови (Г. Штейнталь, М. Лацарус), ідеї якої стали теоретичним фоном формування «психології народів» (В. Вундт).В статье рассматривается историческая ретроспекция философии языка, на фоне которой показано, во-первых, что теоретическим фоном утверждения мысли о том, что язык является естественным свойством человека и мира, является синкретизм мифологического сознания, в рамках которого слова получают настоящий онтологический статус; во-вторых, идейные истоки и специфику господствующих в интеллектуальной мысли домодерного периода концептуальных подходов к решению проблемы содержания и происхождения языка – концептов «по природе» и «по закону» («путем установления»); в-третьих, основные коллизии трансформации концепта «по природе» и специфику его обнаружения в современный период, в частности формирование мнения о том, что язык является результатом развития, с одной стороны, человеческого интеллекта, а с другой – человеческого общества; в-четвертых, место и значение лингвофилософской концепции В. фон Гумбольдта в процессе становления философии языка как направления философии. На концептуальном фоне работ В. фон Гумбольдта формировалась психологическая парадигма интерпретации языка (Г. Штейнталь, М. Лацарус), идеи которой стали теоретическим фоном формирования «психологии народов» (В. Вундт).The article examines the historical retrospection of philosophy of language, against which it is shown that, first, the theoretical background of the idea that the language is the natural human property and the property of world, is syncretism of mythological consciousness where words get real ontological status. Second, the ideological origins and specific conceptual approaches to the problem of the content and origin of language – concepts “by the nature” and “by the law” (“by setting”), that taking place during pre-modern period. Third, the basic concept of transformation “by nature” and its specifics in the modern period, including the idea that, on the one hand, the language is the result of human intelligence and on the other hand of human society. Fourth, the place and the meaning of W. von Humboldt linguophilosofical concept in the process of making philosophy of language as a tendency of philosophy. On the conceptual background of W. von Humboldt’s works was made the psychological paradigm of language interpretation (G. Steinthal, M. Latsarus), which ideas become theoretical background of forming the “Psychology of nation” (W. Wundt).