Криза мовної етики та інструменти протидії вторинній травматизації в епоху «одноосібного» медіа: український контекст

Abstract

Доповідь присвячена аналізу кризи мовної етики в українському медіапросторі,спричиненої дередакціоналізацією та переходом до моделі «одноосібного» медіа. Цей структурний зсув призвів до критичного послаблення внутрішнього контролю (відсутність редакторів/коректорів) і неконтрольованої публікації контенту, який не відповідає базовим етичним нормам. Відсутність лінгвістичного рецензування веде до вторинної (багаторівневої) травматизації аудиторії та легітимізації гонитви за трафіком. В умовах, коли термін «рецензія» помилково ототожнюється з «цензурою», а штучний інтелект посилює швидкість поширення етично сумнівного контенту, критично необхідним є впровадження травмо-інформованої комунікації як обов'язкового елемента медіаграмотності. Запропоновано набір процедурних порад (використання термінології, що акцентує на переживанні досвіду та відновленні, а не на фіксації статусу «жертви»), які мають захистити людську гідність і відновити довіру до інститутів перевірки інформації. The report analyzes the crisis of language ethics in the Ukrainian media landscape, driven by de-editorialization and the transition to the "single-person" media model (bloggers, Telegram channels). This structural shift has critically weakened internal control (lack of editors/proofreaders) and led to the uncontrolled publication of content that violates basic ethical norms. Using the example of a traumatic video where a participant learns about a friend's death, the paper demonstrates how the lack of linguistic review leads to secondary (multi-level) traumatization of the audience and legitimizes the chase for traffic. The thesis argues that in a context where the term "review" is mistakenly equated with "censorship," and Artificial Intelligence accelerates the spread of ethically questionable content, it is critically necessary to implement trauma-informed communication as an essential element of media literacy. A set of "linguistic antidotes" and procedural recommendations are proposed (e.g., using terminology that emphasizes experiencing the event and recovery ("survived," "recovered"), rather than fixating on "victim" status). These tools are essential to protect human dignity and restore trust in information verification institutions.