Справа Lev V. Ukraine: правовий вакуум та обов’язки держави

Abstract

Тези присвячені аналізу комунікованої Європейським судом з прав людини справи Lev v. Ukraine (№ 29355/18) як прецедентної для оцінки правового вакууму, що виникає внаслідок окупації частини території України та втрати доступу до матеріалів кримінальних проваджень. На прикладі ситуації заявниці, кримінальна справа якої залишилась на непідконтрольній території, досліджується проблема безстрокового збереження процесуальних обмежень (заборони виїзду) за відсутності можливості продовження або завершення провадження.

У роботі обґрунтовується, що така «завислість» кримінального процесу створює стан юридичної невизначеності, несумісний із принципами легітимних очікувань та передбачуваності права, і може становити непропорційне втручання у свободу пересування (ст. 2 Протоколу № 4) та право на приватне і сімейне життя (ст. 8 Конвенції). Порівняльний аналіз із практикою ЄСПЛ, зокрема справами Cezar and Others v. Ukraine, Khlebik v. Ukraine, Ukraine v. Russia (re Crimea), Ibrahim and Others v. the United Kingdom, Stanev v. Bulgaria та Lupeni Greek Catholic Parish v. Romania, дозволяє показати, що навіть в умовах окупації держава зобов’язана створювати компенсаторні механізми доступу до правосуддя та уникати невизначених у часі обмежень прав.