Міжнародно-правовий звичай як джерело міжнародного права

Abstract

Автор статті робить висновок, що однією з проблем застосування міжнародно-правового звичаю до міжнародно-правових відносин є складність встановлення його змісту та доведення його обов’язковості до конкретної держави (opinio juris sive necessatis). Аналіз юридичної літератури дозволяє зробити висновок, що такими доказами можуть бути рішення судів, конвенції з різних питань, резолюції та декларації міжнародних організацій. Міжнародній практиці держав відомі багаточисленні випадки, коли одні й ті самі правила поведінки для одних держав існують в договірній формі, а для інших в формі міжнародних звичаїв.