Субсидіарна відповідальність крізь призму множинності осіб у зобов’язанні

Abstract

У статті аналізується субсидіарна відповідальність із точки зору наявності множинності осіб (боржників). Викладені основні аргументи науковців, які є прихильниками та противниками множинності осіб у випадку субсидіарної відповідальності. Автор доходить висновку, що субсидіарний та основний боржник не утворюють множинності осіб, оскільки є учасниками різних зобов’язань, одне з яких є акцесорним. У моделі «основний – субсидіарний боржник» кожен із боржників має свій власний предмет зобов’язання, тобто не виконується основне призначення норм про множинність осіб – необхідність поділу предмету зобов’язання між кількома особами. Субсидіарний боржник може нести окрему відповідальність за порушення свого зобов’язання, яка є додатковою до відповідальності основного боржника. Субсидіарним є виключно боржник, тоді як в інших зобов’язаннях із множинністю осіб кілька осіб можуть бути як на боці кредитора, так і на боці боржника. Автор доходить висновку, що у всіх випадках субсидіарної відповідальності звернення до субсидіарного боржника не означає припинення обов’язку основного боржника. Кредитор має право звертатися з вимогою до субсидіарного боржника навіть у тому випадку, якщо основний боржник просто ігнорує вимогу кредитора. Тобто основний боржник не вибуває із зобов’язання, проте зі свого власного зобов’язання. Кредитор, маючи права в обох правовідносинах, реалізує їх на свій вибір після порушення основного зобов’язання і пред’явлення вимог основному боржнику. Ця схема «або–або» властива окремим правовідносинам. У зобов’язаннях із множинністю осіб, навпаки, кредитор може скористатися своїм правом за схемою «і–і», тобто одночасно задіяти всіх боржників.The article analyzes the subsidiary liability in terms of a plurality of persons (debtors) in civil-law obligation. The main arguments of scholars who are supporters and opponents of a plurality of persons in the case of subsidiary liability are outlined. The author concludes that the subsidiary and the principal debtor do not form a plurality of persons, as they are participants in two separate civil-law obligations, one of which is an accessory one. In the “principal – subsidiary debtor” model, each debtor has his or her own object of civil-law obligation, that is, the basic purpose of the rules concerning a plurality of persons in civil-law obligation (the need to divide the object into obligations between several persons) is not fulfilled. The subsidiary debtor may be held individually liable for breach of its obligation, which is additional to the liability of the principal debtor. Subsidiary is solely the debtor, while in other obligations with a plurality of persons, several persons may be on both the creditor’s side and the debtor’s side. The author concludes that in all cases of subsidiary liability, submitting a claim to a subsidiary debtor does not mean the termination of the principal debtor’s obligation. The creditor has the right to submit his or her claim to a subsidiary debtor even if the principal debtor simply ignores the creditor’s claim. That is, the principal debtor does not withdraw from the obligation, but it means that he or she remains in his or her own obligation. The creditor, having the rights in both legal relationships, realizes them at his choice after breach of the principal obligation and making claims against the principal debtor. This scheme “or-or” is peculiar to two separate relationships. In liabilities with a plurality of persons, on the contrary, the creditor may exercise his right under the “and-and” scheme, that is, simultaneously involve all debtors.