Речові права у відносних (зобов’язальних) правовідносинах: окреслення теоретичної проблеми

Abstract

Наукова публікація присвячена дослідженню можливості існування речових прав у зобов’язальних правовідносинах і виявленню їх місця в системі елементів останніх. Традиційний постулат цивілістики про поділ правовідносин на абсолютні та відносні, а прав – на речові та зобов’язальні часто наштовхує науковців на формулювання висновків про можливість існування в межах відповідних правовідносин тільки однойменних їм прав. Проте все частіше і доктрина цивільного права, і практика реалізації цивільно-правових норм стикаються з прикладами проникнення речових елементів у відносні (зобов’язальні) правовідносини. Виявлено, що сучасний стан цивілістичної доктрини свідчить про небажання науковців визнати можливість наявності в особи речових прав у зобов’язальних за класичними канонами правовідносинах, що призводить до розробки та підтримання теоретично «хибних», на мою думку, концепцій «змішаних цивільних правовідносин» і «змішаних цивільних прав». У роботі окреслено позицію щодо заперечення можливості існування гібридних форм правовідносин та прав і виявлено необхідність чіткого розмежування теоретичних конструкцій юридичних дихотомій абсолютні-відносні правовідносини, речові-зобов’язальні права. Водночас здійснено застереження, що таке різке протиставлення досліджуваних категорій аж ніяк не є визнанням факту наявності у відносних правовідносинах тільки зобов’язальних прав. Характер речового права апріорно не визначає характер правовідносин, в межах яких відбувається його виникнення та реалізація. У публікації доведено, що речові права можуть мати місце і в абсолютних, і у відносних правовідносинах, але їх правове призначення у вказаних правовідносинах буде різним. Встановлено, що речове право перебуває у специфічних системних зв’язках кількох рівнів: в одних правовідносинах (абсолютного типу) – в якості складника їх змісту, в межах якого існує як певне повноваження на власні дії (суб’єктивне цивільне право), а в інших правовідносинах (відносного характеру) – в ролі об’єкта, що підлягає, скажімо, переходу від одного суб’єкта до іншого. Тим самим у роботі підтримана концепція можливості визнання права об’єктом зобов’язальних правовідносин, до того ж не тільки в значенні права вимоги (зобов’язального права), що є традиційним для сучасної цивілістики, а саме речового права, що теж може виступати в такій іпостасі.This scholarly paper is devoted to the study of the possibility of the existence of real rights in liability legal rights and to find their place in the system of elements of the latter. The traditional tenet of the civil law on the division of legal relations into absolute and relative, and accordingly into real and liability rights, often pushes scholars to make conclusions about the possibility of existence of only the eponymous rights within the respective legal relations. However, the doctrine of civil law, and the practice of implementing civil law, increasingly confront the examples of the penetration of material elements into relative (liability) legal relations. The article reveals that the present state of the civil law doctrine testifies to the scientists’ reluctance to recognize the possibility of having a person’s real rights in liability legal relations, by classical canons, which leads to the development and supporting of theoretically “false”, in our opinion, concepts of “mixed civil legal relations” and “mixed civil rights”. The paper adopts the position of denying the possibility of the existence of hybrid forms of legal relations and rights and the need for a clear delineation of the theoretical constructs of legal dichotomies of absolute-relative legal relations, substantive-liability rights is revealed. At the same time, the reservation is made that such a sharp juxtaposition of the studied categories is not in any way an acknowledgment of the fact that there are only liability rights in relative legal relations. The nature of substantive law does not a priori determine the nature of the legal relations within which its origin and realization occur. The article proves that property rights can take place in both absolute and relative relations, but their legal purpose will be different in these relations. It has been established that property rights are in specific systemic relationships of several levels: in some legal relations (of an absolute type) – as a component of their content, within which there is as a certain authority for their own actions (subjective civil law), and in other legal relations (of a relative nature) – in the role of an object subject to a transition from one subject to another. In this way, the concept of the possibility of recognizing an object’s right of liability legal relations is endorsed, moreover, not only in the meaning of the right of claim (liability law), which is traditional for modern civil law, namely, property law, which can also act in such a hypostasis.