Класифікація кримінально-процесуальних строків

Abstract

Стаття присвячена висвітленню підстав класифікації кримінально-процесуальних строків. Регулювання цього питання починається з визначення строків та часу. Теоретиками права наголошується на тому, що час посідає важливе місце серед обставин, які впливають на правовідносини, які складаються в суспільстві. Значення часу для правового життя полягає також і в тому, що часто у фактичному складі, з яким право пов’язує ті або інші зміни в існуючих правовідносинах, одним з елементів є час. У статті проаналізовано основні підходи до розуміння строку, що є важливим для аналізу та вироблення підходів до класифікації цього явища. Початок перебігу строків може наступати залежно від бажання суб’єктів або всупереч їхньому бажанню. Виокремлено певні особливості строків у кримінальному процесі. Процесуально-правові строки мають свою специфіку: строк як визначений проміжок часу в силу формального характеру цих норм набуває властивостей, які не характерні для часу у філософському розумінні; особливістю процесуальних строків є можливість поновлення деяких із них строки можуть бути лише елементами фактичного складу, але не самостійними юридичними фактами; строк проявляється у двох формах позитивній і негативній. У статті зазначено, що питання класифікації процесуально-правових строків достатньо докладно розглянуто як у роботах з теорії права, так і власне кримінально-процесуальних дослідженнях. Наголошено, що вирішенню завдання реалізації розумності строків заходів забезпечення кримінального провадження сприятиме їх класифікація за двома основними критеріями: 1) визначеності строку дії та можливості його продовження (заходи, що тривають протягом чітко визначеного періоду часу; заходи, строк дії яких не визначено); 2) наявності темпоральних характеристик процедури вирішення питання про їх застосування як гарантій дотримання прав і законних інтересів учасників процесу.