Пізнавально-ціннісний аспект процесу формування когнітивної свідомості як способу духовно-практичного буття суспільства

Abstract

У статті піднімається важлива проблема про так звану «раціоналізацію» сучасних суспільств, функціоналізацію суспільних відносин, витіснення духовно-ціннісних складових частин людського буття з негативними наслідками його дегуманізації. Йдеться про можливість встановлення нового суспільного «когнітивного порядку», котрий нормує і регламентує соціальну поведінку громадян. В українському суспільстві подібні процеси тільки розпочинаються, і їх представляють в аспекті «прагматичного» вирішення питань або «політичної доцільності» за певною раціональною логікою. У статті ставиться актуальне питання про те, що сучасне суспільство у своєму науково-технологічному й інформаційно-технічному прогресі повинно розвивати когнітивну свідомість громадян таким чином, щоб не втрачався її пізнавально-ціннісний аспект, а сама когнітивна свідомість як пізнавально-ціннісна в аспекті набуття практичних знань і вмінь повинна перетворюватися на один із основних засобів духовно-практичної життєдіяльності суспільства ХХІ ст. Аналізується зв’язок когнітивності та «когнітивної структури» з комунікативними процесами і людським спілкуванням, бо тільки в такому зв’язку комунікативні інтеракції набувають когнітивної цінності та можуть транслювати смисл, відповідність і значення практичних знань. У духовно-практичному аспекті це часто інтерпретується як «досконалість», що йде від «комунікативної етики» спілкування в семіотично-смисловому вираженні. З боку когнітивності – це когнітивно-етична автентичність, котра є сутністю когнітивної свідомості. Розглядається пряме альтернативне співвідношення «етики самовдосконалення» й «етичного прагматизму», показується, що в подібній бінарній опозиції твориться духовно-практичне буття людини і суспільства, а також відповідна цьому буттю суспільна когнітивна свідомість. Втілення практичних знань на творчо-реалізаційній основі потрібне для розвитку самої людини, в когнітивному аспекті – для її самовдосконалення і когнітивно-ціннісного самоствердження. Таким чином, за думкою автора, суспільне буття стає осмисленим людським буттям, об’єктом для практичного пізнання і самопізнання, предметних когнітивних дій по творенню більш досконалої соціальної реальності, конкретніше – «когнітивної реальності» з відповідною когнітивною свідомістю високоінтелектуальних громадян зі своїми особистими ціннісними уподобаннями.The article raises an important problem about the so-called «rationalization» of modern societies, the functionalization of social relations, the displacement of spiritual and value components of human existence with the negative consequences of its dehumanization. We are talking about the possibility of establishing a new social «cognitive order», which extremely normalizes and regulates the social behavior of citizens. In Ukrainian society, such processes are just beginning and they are presented in the aspect of «pragmatic» solution of issues or «political expediency» according to a certain rational logic. The article raises the actual question that modern society in its scientific, technological and information-technological progress should develop the cognitive consciousness of citizens in such a way that it’s cognitive and value aspect is not lost. And cognitive consciousness itself as cognitive-value in the aspect of acquiring practical knowledge and skills should turn into one of the main means of spiritual and practical life of society of the XXI century. The article analyzes the connection of cognitive and «cognitive structure» with communicative processes and human communication, because only in this connection do communicative interactions acquire cognitive value and can translate the meaning, correspondence and meaning of practical knowledge. The spiritual and practical aspect, this is often interpreted as «perfection», coming from the «communicative ethics» of communication in semiotic and semantic expression. On the cognitive side, this is cognitive-ethical authenticity, which is the essence of cognitive consciousness. The direct alternative correlation of «ethics of self-improvement» and «ethical pragmatism» is considered, and it is shown that in such a binary opposition, the spiritual and practical existence of a person and society is created, as well as the social cognitive consciousness corresponding to this existence. The implementation of practical knowledge on a creative and implementation basis is necessary for the development of the person himself, in the cognitive aspect-for his self-improvement and cognitive-value self-affirmation. Thus, according to the author, social existence becomes a meaningful human existence, an object for practical knowledge and self-knowledge, subject cognitive actions to create a more perfect social reality. More specifically, «cognitive reality» with the corresponding cognitive consciousness of highly intelligent citizens with their own personal value preferences.