Окремі аспекти допустимості електронних доказів у цивільному процесуальному законодавстві України

Abstract

У статті досліджені окремі аспекти допустимості електронних доказів у цивільному процесуальному законодавстві України, проаналізовані можливості забезпечення допустимості електронних доказів з метою їх практичного використання під час розгляду цивільних справ. У статті досліджені питання використання цифрового підпису та електронного цифрового підпису як критеріїв допустимості електронних документів, до- сліджені способи забезпечення допустимості електронних доказів, розміщених в мережі Інтернет, а також особливості використання електронних доказів, отриманих за допомогою соціальних мереж. Окрему увагу приділено правозастосовній практиці національних судів, яка не тільки відображає практичність тих чи інших правил використання електронних доказів, але й сприяє формуванню самостійних критеріїв допустимості електронних доказів у цивільному провадженні.В статье исследованы отдельные аспекты допустимости электронных доказательств в гражданском процессуальном законодательстве Украины, проанализированы возможности обеспечения допустимости электронных доказательств с целью их практического использования при рассмотрении гражданских дел. В статье исследованы вопросы использования цифровой подписи и электронной цифровой подписи как критериев допустимости электронных документов, исследованы способы обеспечения допустимости электронных доказательств, размещенных в сети Интернет, а также особенности использования электронных доказательств, полученных с помощью социальных сетей. Особое внимание уделено правоприменительной практике национальных судов, которая не только отражает практичность тех или иных правил использования электронных доказательств, но и способствует формированию самостоятельных критериев допустимости электронных доказательств в гражданском судопроизводстве.The article studies some aspects of the admissibility of electronic evidences in the civil procedural legislation of Ukraine, the possibilities of ensuring the admissibility of electronic evidence for the purpose of their practical use in civil cases are analyzed. The article examines the use of digital signatures and electronic digital signatures as criteria for the admissibility of electronic documents, explores ways of ensuring the admissibility of electronic evidence placed on the Internet, as well as the use of electronic evidence obtained through social networks. Particular attention is paid to the law enforcement practice of national courts, which not only reflects the practicality of certain rules for the use of electronic evidence, but also contributes to the formation of independent criteria for the admissibility of electronic evidence in civil proceedings