Проблема співвідношення категорій «закон» і «мораль» у філософії прагматизму

Abstract

У статті констатовано, що прагматизм є світоглядним підґрунтям філософії права США. На його основі будуються як соціально-філософські концепції, так і правова система США. Розглянуто основні концептуальні підходи до визначення понять «прагматизм», «правовий прагматизм». Зазначено, що постулати філософії правового реалізму змінили концептуальне відношення до закону. Останній стали розглядати як систему, принципи інтерпретації, які повинні завжди реагувати на мінливий контекст правозастосування. Суспільна значимість і регулювальна функція закону стали сприйматися не як самодостатня мета, не як результат доктринальної геометрії, а як спосіб соціального будівництва і засіб досягнення гармонії в суспільних відносинах.В статье констатировано, что прагматизм является мировоззренческим основанием философии права США. На основе прагматизма строятся как социально-философские концепции, так и правовая система США. В статье рассмотрены основные концептуальные подходы к определению понятий «прагматизм», «правовой прагматизм». Отмечено, что постулаты философии правового реализма изменили концептуальное отношение к закону. Закон начали рассматривать как систему принципов интерпретации, которая должна всегда реагировать на постоянно изменяющийся контекст правоприменения. Общественная значимость и регулирующая функция закона стали восприниматься не как самодостаточная цель, не как результат доктринальной геометрии, а как способ социального строительства и достижения гармонии в общественных отношениях.The article states that pragmatism is a worldview foundation of US philosophy of law. Based on pragmatism, both socio-philosophical concepts and the US legal system are being built. The fundamental conceptual approaches to the definition of such concepts as “pragmatism” and “legal pragmatism” are considered. It is noted that the postulates of legal realism philosophy have changed the conceptual attitude to the law. The law was started to consider as a system of interpretation principles, which should always respond to the constantly changing context of law enforcement. The public significance and regulative function of law started to be perceived not as a self-sufficient purpose, not as a result of doctrinal geometry, but as a method of social construction and a way to achieve harmony in social relations.