Криза політичного транзиту в Україні

Abstract

В статті розглянуто основні моделі демократичних переходів та практика їх застосування у пострадянських країнах, зокрема, Латвійській республіці, Польщі, Білорусії, Туркменістані, Російській федерації. Визначено, що для посткомуністичних країн характерні три моделі політичного транзиту, а саме: модель прямого переходу; модель двофазового переходу; модель «зворотного розвитку». Проаналізовано особливості політичного транзиту у кожній з держав та визначені чинники, що стимулювали успішність демократичного переходу в прибалтійських державах, Польщі, Угорщині та інших. Також визначені основні причини провалу демократизації у Російській федерації, Білорусії, Туркменістані.

В статье рассмотрены основные модели демократических переходов и практика их применения в постсоветских странах, в частности, Латвийской республике, Польши, Белоруссии, Туркменистане, Российской федерации. Определено, что для посткоммунистических стран характерны три модели политического транзита, а именно: модель прямого перехода; модель двухфазного перехода; модель «обратного развития». Проанализированы особенности политического транзита в каждой из стран и определены факторы, которые стимулировали успешность демократического перехода в прибалтийских государствах, Польше, Венгрии и других. Также определены основные причины провала демократизации в Российской федерации, Белоруссии, Туркменистане.

The article deals with the basic models of democratic transitions and the practice of their application in post-Soviet countries, in particular, the Latvian Republic, Poland, Byelorussia, Turkmenistan, the Russian Federation. It is determined that for the post-communist countries there are three models of political transit, namely: direct transition model; two-phase transition model; model of «reverse development». The peculiarities of political transit in each of the states are analyzed and the factors that stimulated the success of the democratic transition in the Baltic States, Poland, Hungary and others were determined. The main reasons for the failure of democratization in the Russian Federation, Belarus, and Turkmenistan are also identified.