Європейський суд з прав людини як інструмент захисту права власності

Abstract

Стаття присвячена дослідженню одного з найбільш ефективних міжнародних органів в сфері захисту прав і свобод людини – Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), важливою функцією якого є забезпечення неухильного дотримання і виконання норм конвенції державами-учасниками, зокрема, з питань захисту права власності. Зокрема, проаналізовано зміни до національного законодавства в розрізі правозастосовної практики ЄСПЛ як джерела права при розгляді справ українськими судами, в тому числі справ про захист права власності. Автор приходить до висновку, що суд встає на захист тільки тих прав, які прописані в Конвенції та протоколах до неї. Увага автора звертається на те, що важливість Конвенції обумовлена зокрема широтою закріплених в ній прав і їх тлумаченням. Аналізується прецедентна практика ЄСПЛ у сфері захисту права власності, а також досліджуються основні позиції ЄСПЛ щодо юридичної природи та змісту понять «майно», «власність», «право захисту права власності», «захист майна» і «законні очікування». Показано, що до власності в контексті практики ЄСПЛ може ставитися значний перелік активів як матеріального, так і нематеріального характеру, зокрема нерухоме майно, рухоме майно, право на пенсію, акції компанії, господарські інтереси, пов'язані з управлінням бізнесом, а також управління клієнтурою ( ділова репутація, нематеріальні активи і т.д.), клієнти компанії, законні розрахунки щодо настання певних обставин, рішення арбітражного органу в зв'язку з суперечкою тощо. Значна увага в роботі приділяється дослідженню поняття і змісту права власності відповідно до Протоколу 1 до Європейської конвенції з прав людини, зокрема, в контексті мирного володіння своєю власністю. Розкриваються головні складові принципу правомірного втручання в право власності, а саме: а) чи є втручання законним; б) переслідує воно «суспільний інтерес»; в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним певним цілям. Аналізуючи практику ЄСПЛ, при розгляді справ в яких мова йде про порушення норм ст. 1 Першого Протоколу, автор приходить до висновку, що Суд виходить з аналізу трьох частин норми в їх сукупності: 1) принцип мирного володіння майном; 2) порушення такого принципу; 3) контроль за здійсненням права на мирне володіння майном. Паралельно автором розкриваються також і суміжні питання (справедливий баланс, межі дозволеного втручання і т.д.).The article is devoted to the study of one of the most effective international bodies in the field of protection of human rights and freedoms – the European Court of Human Rights (ECHR), an important function of which is to ensure the steady observance and implementation of the Convention norms by the participating states, in particular, on the protection of property rights. In particular, changes to national legislation are analyzed in the context of the ECHR law enforcement practice as a source of law when considering cases by Ukrainian courts, including cases on the protection of property rights. The author concludes that the court defends only those rights that are prescribed in the Convention and its Protocols. The author draws attention to the fact that the importance of the Convention is determined, in particular, by the breadth of rights enshrined therein and their interpretation. The ECHR judicial practice in the field of property rights protection is analyzed, and the main positions of the ECHR regarding legal nature and content of the concepts “property”, “possessions”, “right to protect property rights”, “property protection” and “legal expectations” are examined. It is shown that property in the context of the ECHR practice may include an impressive list of assets of both tangible and intangible nature, in particular, real estate, movable property, the right to retirement, company shares, business interests related to business management, as well as client management (business reputation, intangible assets, etc.), the company's clients, legal settlements regarding the occurrence of certain circumstances, the decision of the arbitration body in connection with the dispute, etc. Considerable attention is given to the study of the concept and content of property rights in accordance with the Protocol 1 to the European Convention on Human Rights, in particular, in the context of peaceful enjoyment of their property. The main components of the principle of lawful interference with possessions are revealed, namely: a) whether the interference is lawful; b) whether it pursues a "public interest"; c) whether such a measure (interference with the right to peaceful enjoyment of possessions) is proportional to defined goals.Analyzing the ECHR practice, when considering cases in which it is a violation of the norms of Art. 1 of the First Protocol, the author concludes that the Court proceeds from an analysis of three parts of the norm in their totality: 1) the principle of peaceful enjoyment of possessions; 2) violation of such a principle; 3) control over the exercise of the right to peaceful enjoyment of possessions.