Парадокси віктимності: концептуальна рамка для кримінального права та перехідного правосуддя

Abstract

У статті здійснено комплексний теоретико-правовий аналіз феномену віктимності в сучасному кримінальному праві та системах перехідного правосуддя крізь призму концепції «парадоксів віктимності». Обґрунтовано, що посилення віктим-орієнтованого підходу, спрямованого на визнання прав, гідності та процесуального голосу потерпілих, одночасно породжує низку структурних суперечностей, які впливають на принципи законності, процесуальної справедливості, пропорційності та верховенства права. Запропоновано концептуальну модель віктимності як відхилення від нормативів безпеки на правовому та інтуїтивно-моральному рівнях. Виокремлено та проаналізовано вісім ключових парадоксів: визнання та інструменталізація, голос і процесуальна справедливість, захист і надмірна криміналізація, вразливість і агентність, універсалізація та ієрархія жертв, реставративність і каральний попит, приватність і прозорість, емоційна легітимність і нормативна стриманість. Особливу увагу приділено актуалізації цих парадоксів у контексті війни в Україні, документування воєнних злочинів, механізмів підзвітності та формування моделей перехідного правосуддя.