Співвідношення диспозитивних та імперативних норм у міжнародному комерційному праві з урахуванням Віденської конвенції 1980 р.

Abstract

Стаття присвячена дослідженню питань співвідношення імперативних та диспозитивних норм у міжнародних комерційних правовідносинах з урахуванням досвіду застосування Конвенції Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980 р. (Віденська конвенція). Проблеми розмежування диспозитивних та імперативних норм розглядаються з погляду спеціального сприйняття імперативності у міжнародних приватних відносинах та диспозитивності Віденської конвенції. Пропонується застосовувати обмежувальне тлумачення до елемента імперативності у законодавстві України про зовнішньоекономічну діяльність. Наголошується на необхідності виділення двох видів імперативних норм у міжнародних комерційних відносинах: імперативні норми права, що застосовуються до контракту внаслідок приписів колізійного права, та надімперативні норми права країни (країн), які тісно пов'язані із контрактом, зокрема потребують врахування судом чи арбітражем через місця оспорювання, визнання і приведення до виконання рішення іноземного суду чи міжнародного арбітражу.The article investigates the question of the relationship of dispositive and imperative norms in international commercial law relations based on experience of application of United Nations Convention on Contracts for the International Sale of Goods 1980 (the Vienna Convention). The problems of differentiation of discretionary and mandatory standards are considered as a special perception imperativity in international relations and private discretionary Vienna Convention is proposed to apply a local interpretation of the imperative element in the legislation of Ukraine on foreign economic activity. It is emphasized the need to determine two kinds of imperative norms of international commercial relations: the imperative rules of law, that is applied to a contract by virtue of provisions of conflict of laws, and Super-imperative provisions of the country (countries) law, which is closely connected with the contract, in particular, should be considered by a court or tribunal by virtue of Recognition and Enforcement of Foreign court or arbitral awards.Статья посвящена исследованию вопросов соотношения императивных и диспозитивных норм в международных коммерческих правоотношениях с учетом опыта применения Конвенции Организации Объединенных Наций о договорах международной купли-продажи товаров 1980 г. (Венская конвенция). Проблемы разграничения диспозитивных и императивных норм рассматриваются с точки зрения специального восприятия императивности в международных частных отношениях и диспозитивности Венской конвенции. Предлагается применять ограничительное толкование элемента императивности в законодательстве Украины о внешнеэкономической деятельности. Подчеркивается необходимость выделения двух видов императивных норм в международных коммерческих отношениях: императивные нормы права, которые применяются к контракту в силу предписаний коллизионного права, и надимперативные нормы права страны (стран), которые тесно связаны с контрактом, в частности должно учитываться судом или арбитражем в силу места оспаривания, признания и приведения в исполнение решения иностранного суда или международного арбитража.