Основні ідеї Ф. Ніцше у працях дослідників його творчості

Abstract

У статті розглянуто філософські та етичні аспекти творчої спадщини Ф. Ніцше. Людина тогочасного суспільства більше не відчувала себе захищеною. Якщо руйнується стара ієрархія цінностей, то перш за все це свідчить про те, що порядки, які створювала до цього часу людина, вже не мають ніякої цінності. Якщо особа прагне рівності з їй подібними, то ким вона може стати врешті-решт? Поки людина відчуває себе подобою Бога, на це запитання є однозначна відповідь. Однак якщо Бог помер для людини, то що ж відбувається за цих обставин? Кому ж тепер буде уподібнюватись людина? Люди, що вірили в одного лише морального Бога, втратили його, прирекли себе на самотність. Саме через ці обставини на допомогу людині повинна прийти вища людина. Слід зазначити, що вчення про «вічне вороття» і надлюдина взаємопов’язані. Там, де потік вороття досягає найбільшої сили, приходить надлюдина, яка виникає посередині шляху. Якщо б цього не трапилось, то вчення про «вічне вороття» було б неможливим і абсурдним, адже за цих обставин залишилося б лише механічне вороття, що повторюється як кругообіг. Це вічне циклічне становлення отримує сенс у надлюдині. У Ф. Ніцше теорія вищої людини є критикою, що розкриває найглибшу і найнебезпечнішу містифікацію гуманізму. Вища людина повинна вести людство до досконалості, аж до повної її здійсненності. Вона повинна відновити в собі всі якості людини, подолати її відчуженість, здійснити ідеал цілісної людини, поставити її на місце Бога. Проте людина не знає, що значить стверджувати і самостверджуватися. Їй здається, що це означає розуміти і витримувати випробовування, і чим важчі вони і частіше їй дістаються, тим краще. Для людини реальним є все те, що давить і гнітить. Для неї критерієм активності виступають всі ті, хто перебуває під пресом життєвих обставин, напружується з усіх сил. Піднесена або вища людина готова і до себе поставитися суворо й твердо, вшановуючи суворість і недоступність.The article deals with the philosophical and ethical aspects of creative heritage F. Nietzsche. Person of contemporary society no longer felt protected. If the old hierarchy of values is destroyed, then first of all it indicates that the orders that a person has created so far have no value. If a person seeks equality with the likes of him, then who can he become after all? As long as a person feels like God, there is an unequivocal answer to this question. But if God died for man, what happens under these circumstances? Who will be like a person now? People who believed only in a moral God, lost it, they dodged themselves to loneliness. And a higher person should come to the aid of man because of these circumstances. It should be noted in this case that the doctrines of eternal reversal and superhuman are interrelated. Superhuman who arises in the middle of the path comes where the flow of turn reaches the greatest force. If this had not happened the doctrine of eternal perpetual reversal would have been impossible and absurd. After all, under these circumstances, only a mechanical turn would remain, which is repeated as a cycle. This eternal cyclical formation makes sense in the superhuman. For F. Nietzsche, the theory of the supreme man is a critization that reveals the deepest and most dangerous hoa fission of humanism. The supreme man must lead mankind to perfection until its full feasibility. He must restore all the qualities of man, overcome his alienation, fulfill the ideal of a holistic person, and put himself in the place of God. However, a person does not know what “affirm” and “self-affirmation” means. It seems that this means to understand and withstand the problems. And it is better if these problems are hard and often take place. Everything that is sneering and oppressing is real for a person. All those who are under the press of life circumstances, straining with their best are the criterion of activity. An exalted or strong person is ready to treat herself strictly and firmly, honoring the severity and inaccessibility.