Імплементація принципу пропорційності у кримінальному процесі України: досвід Німеччини

Abstract

Принцип пропорційності у кримінальному судочинстві обговорюється в науковій літературі давно, проте його реальне втілення в повсякденній практиці слідчих суддів залишає бажати кращого. Цей принцип важливий не як теоретична конструкція, а як робочий інструмент, що дозволяє перевіряти кожне конкретне рішення про обмеження прав особи. У Федеративній Республіці Німеччина він набув конституційного статусу завдяки практиці Федерального конституційного суду, який послідовно відстоює позицію: будь-яке обмеження основних прав допустиме лише за трьох умов одночасно – захід має бути придатним для досягнення поставленої мети, не виходити за межі необхідного і не спричиняти наслідків, явно непропорційних тій цілі, заради якої його запроваджено. У кримінальному процесі ця логіка знайшла конкретне нормативне втілення як у положеннях Кримінально-процесуального кодексу Німеччини (Strafprozessordnung – StPO), так і в судовій практиці щодо запобіжних заходів, примусових процесуальних дій і негласного спостереження.