Адміністративно-правове забезпечення формування та реалізації морської доктрини України

Abstract

Дисертація є першим в українській науці адміністративного права комплексним науковим дослідженням, присвяченим створенню на основі досягнень адміністративно-правової науки, норм адміністративного права, міжнародних та регіональних стандартів публічного адміністрування морської діяльності науково обґрунтованої концепції адміністративно-правового забезпечення формування та реалізації морської доктрини України, формулюванню висновків та пропозицій щодо удосконалення національної системи управління морською діяльністю за мирного часу та в умовах дії правового режиму воєнного стану з метою відновлення та захисту національних інтересів і суверенних прав України у морських просторах. Визначено місце правових доктрин у системі публічного адміністрування морської діяльності, вироблено теоретичне підґрунтя формування морської правової доктрини України, а також сформульовано теоретико-прикладний базис концепції адміністративно-правового забезпечення формування та реалізації морської доктрини України. Розроблено авторський категоріальний апарат, пов’язаний з формуванням морської доктрини України, охарактеризовано його стадії та етапи. Оновлено розуміння концепції «реального зв’язку» між судном і державою його реєстрації та акцентовано увагу на тому, що умови надання судну державної належності (національності) слід розглядати не як умови надання дозволу судну плавати під прапором, а як умови надання певною державою права на використання державного прапора (державного символу) судновласникам, тобто особам, які експлуатують (володіють та використовують) судна від свого імені на законних підставах, у процесі експлуатації суден, зокрема обов’язкового використання державного прапора суднами, якщо вони здійснюють плавання у відкритому морі. Це правовідносини також між державою прапора і судном прапора, взаємовідносини, які дістали нормативно-правового врегулювання, тобто взаємовідносини, які реалізуються на підставі, у межах, у формі, у спосіб та відповідно до процедур, визначених положеннями чинних нормативно-правових актів (національних і міжнародних). Додатково обґрунтовано тезу про необхідність прийняття Закону України «Про міжнародний реєстрсуден». Означено шляхи оновлення публічного адміністрування портової діяльності в Україні у мирний час та в особливих умовах. Оцінено практику публічного адміністрування портової діяльності відповідно до Ініціативи щодо безпечного транспортування зерна та продуктів харчування з українських портів 2022 р., виявлено недоліки національного рівня публічного адміністрування роботи «зернового коридору», запропоновано шляхи їх усунення. Охарактеризовано статус України як держави, що перебуває у географічно несприятливому положенні, та акцентовано увагу на особливих правах, що надаються таким державам відповідно до Конвенції ООН з морського права 1982 р. Запропоновано внесення до програмних документів довгострокового планування морської галузі норм про поєднання у приморських регіонах потужностей морського і річкового транспорту, необхідності їх синергії з іншими видами транспорту, комплексного (інтегрованого) управління приморськими регіонами, урахування при оновленні механізмів його функціонування зарубіжного досвіду та кращих практик урядування з метою першочергового урахування потреб саме цих регіонів як регіонів-лідерів, враховуючи також створення нового Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України. Виокремлено особливості регіонального публічного адміністрування морської діяльності та реалізації його стандартів на національному рівні і підкреслено, що регіоналізм є притаманним публічному адмініструванню морської діяльності, а в регіональних угодах зазвичай міститься перелік форм та методів публічного адміністрування відповідної діяльності для регіонального та національного рівнів, наднаціональний (регіональний) рівень визначено з більшою конкретизацією, а національний вимагає регламентації у внутрішньому законодавстві, форми і методи публічного адміністрування на регіональному рівні наслідують класичні для глобалізованого та транснаціонального правового регулювання концепції. Підтримано та додатково обґрунтовано пропозиції з вироблення єдиної міжнародної домовленості щодо Азово-Керченського регіону з визнанням Азовського моря як замкненого (напівзамкненого) з установленням та делімітацією прибережних морських просторів, із закріпленням режиму Керченської протоки як протоки, що використовується для міжнародного судноплавства, відповідно до норм та принципів сучасного міжнародного права. Аргументовано необхідність прийняття Закону України «Про внутрішні води та територіальне море України».