Кримінально-правова характеристика приховування кримінального правопорушення: порівняльно-правове дослідження

Abstract

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю за спеціальністю 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. – Національний університет «Одеська юридична академія», Одеса, 2021. Дисертація є першим в Україні спеціальним комплексним порівняльно-правовим дослідженням приховування кримінального правопорушення в умовах оновленого кримінального законодавства України та євроінтеграційних процесів. У дисертації вперше проведено комплексне порівняльно-правове дослідження законодавства більш ніж 30 країн світу різних типів правових систем у розрізі кримінально-правового регулювання інституту причетності та відповідальності за приховування кримінального правопорушення. Встановлено певні тенденції та особливості характеру кримінально-правової політики держав щодо причетності та її окремих видів в залежності від ступеню повноти відображення відповідного нормативного матеріалу. Запропоновано закріпити визначення приховування кримінального правопорушення у змісті диспозиції статті 396 КК. Розширено формулювання змісту декриміналізуючої поведінки шляхом уточнення примітки до статті 396 КК щодо умов звільнення від кримінальної відповідальності за приховування кримінального правопорушення, що сприятиме зниженню латентності тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень. На основі проведеного дослідження запропоновано доповнити положення щодо кримінальної відповідальності за вчинення переховування кримінального правопорушення такою кваліфікуючою ознакою, як «вчинене службовою особою». Зазначене дозволяє запропонувати доповнити диспозицію ст. 396 КК України частиною другою, виклавши її у такому вигляді: «2. Ті самі дії, вчинені службовою особою з використанням свого службового становища…». Удосконалено визначення суб’єкта кримінального правопорушення, передбаченого ст. 396 КК України та характеристику суб’єктивної сторони приховування кримінального правопорушення, яка характеризується прямим умислом, при цьому мотив та мета на кваліфікацію не впливають, але повинні враховуватися при призначенні покарання; усвідомлення особою факту приховування саме тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень, то головним є розуміння приховування, як кримінально-караного діяння, тоді як помилку в ступені тяжкості основного кримінального правопорушення слід визнавати юридичною, яка не впливає на вирішення питання про притягнення особи до кримінальної відповідальності. Проведено вдосконалення положень щодо відмежування приховування кримінального правопорушення від інших видів причетності, від співучасті у вигляді пособництва, від суміжних складів діянь, інших кримінальних правопорушень проти правосуддя, вчинених при переховуванні злочинця, слідів кримінального правопорушення, у тому числі шляхом надання завідомо неправдивих свідчень, так як заздалегідь не обіцяне приховування відбувається активними фізичними (не інтелектуальними) діями.Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности по специальности 12.00.08 – уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. – Национальный университет «Одесская юридическая академия», Одесса, 2021. Диссертация является первым в Украине специальным комплексным сравнительно-правовым исследованием укрывательства уголовного правонарушения в условиях обновленного уголовного законодательства Украины и евроинтеграционных процессов. В диссертации впервые проведено комплексное сравнительно-правовое исследование законодательства более 30 стран мира разных типов правовых систем в разрезе уголовно-правового регулирования института причастности и ответственности за сокрытие уголовного правонарушения. Установлены определенные тенденции и особенности характера уголовно-правовой политики государств относительно причастности и отдельных видов в зависимости от степени полноты отражения соответствующего нормативного материала. Проанализированы основы уголовно-правового института прикосновенности к уголовному правонарушению. Изучено развитие и становление понятия укрывательства уголовного правонарушения в доктрине отечественного уголовного права. Предложено закрепить определение сокрытия уголовного преступления в содержании диспозиции статьи 396 УК Украины. Расширена формулировка содержания декриминализирующего поведения путем уточнения примечания к статье 396 УК Украины об условиях освобождения от уголовной ответственности за сокрытие уголовного правонарушения, что приведет к снижению латентности тяжких и особо тяжких уголовных правонарушений. На основе проведенного исследования предложено дополнить положение по уголовной ответственности за совершение укрывательства уголовного правонарушения таким квалифицирующим признаком, как «совершенное должностным лицом». Указанное позволяет предложить дополнить диспозицию ст. 396 УК частью второй, изложив ее в таком виде: «2. Те же деяния, совершенные должностным лицом с внедрением собственного служебного положения…». Усовершенствовано определение субъекта уголовного правонарушения, предусмотренного ст. 396 УК Украины и характеристика субъективной стороны сокрытия уголовного правонарушения, характеризующаяся прямым умыслом, при этом мотив и цель на квалификацию не влияют, но должны учитываться при назначении наказания; осознание лицом факта сокрытия именно тяжких и особо тяжких уголовных правонарушений, то главным является понимание сокрытия, как уголовно-наказуемого деяния, тогда как ошибку в степени тяжести основного уголовного правонарушения следует признавать юридической, не влияющей на решение вопроса о привлечении лица к уголовной ответственности. Проведено совершенствование положений по отграничению сокрытия уголовного правонарушения от других видов прикосновенности, от соучастия в виде пособничества, от смежных составов деяний, других уголовных правонарушений против правосудия, совершенных при укрывательстве преступника, следов уголовного правонарушения, в том числе путем предоставления заведомо неправдивых показаний, так как заранее не обещанное сокрытие происходит активными физическими (не интеллектуальными) действиями. Аргументированы предложения по совершенствованию санкции в случае совершения укрывательства уголовного правонарушения служебным лицом, установлены альтернативные основные и обязательное дополнительное наказания. На основании комплексного компаративистского анализа уголовного законодательства зарубежных стран установлены три основные концепции законодательного регламентирования укрывательства уголовного правонарушения: 1) укрывательство уголовного преступления рассматривается как соучастие; 2) укрывательство уголовного правонарушения рассматривается как самостоятельное уголовно наказуемое деяние; 3) состав укрывательства уголовного правонарушения в действующем уголовном законодательстве отсутствует. Предложена новая редакция статьи 396 УК Украины с учетом результатов проведенного сравнительно-правового анализа с целью установить четкие основания уголовной ответственности лиц, совершающих сокрытие уголовного правонарушения, определит круг субъектов, которые не могут быть привлечены к уголовной ответственности за данный вид правонарушения, решит специальные вопросы освобождения от уголовной ответственности за сокрытие уголовного правонарушения.Thesis for the Candidate of Law Degree in the Specialty 12.00.08 – Criminal Law and Criminology; Criminal Executive Law. – National University «Odessa Law Academy», Odessa. 2021. The dissertation is the first in Ukraine special complex comparative legal research of concealment of a criminal offense in the conditions of the updated criminal legislation of Ukraine and European integration processes. In the dissertation for the first time a comprehensive comparative legal study of the legislation of more than 30 countries of different types of legal systems in the context of criminal law regulation of the institution of involvement and responsibility for concealment of a criminal offense. Certain tendencies and peculiarities of the nature of the criminal-legal policy of the states concerning involvement and its separate types depending on the degree of completeness of reflection of the corresponding normative material are established. It is proposed to consolidate the definition of concealment of a criminal offense in the content of the provision of Article 396 of the Criminal Code. The wording of the content of decriminalizing behavior has been expanded by clarifying the note to Article 396 of the Criminal Code on the conditions of exemption from criminal liability for concealment of a criminal offense, which will reduce the latency of serious and especially serious criminal offenses. Based on the study, it is proposed to supplement the provisions on criminal liability for the commission of concealment of a criminal offense with such a qualifying feature as «committed by an official». This allows us to propose to supplement the disposition of Art. 396 of the Criminal Code of Ukraine in part two, setting it out as follows: «2. The same actions committed by an official using his official position…». Improved the definition of the subject of a criminal offense under Art. 396 of the Criminal Code of Ukraine and the characteristics of the subjective side of concealment of a criminal offense, which is characterized by direct intent, the motive and purpose do not affect the qualification, but must be taken into account when sentencing; awareness of the fact of concealment of serious and especially serious criminal offenses, the main thing is to understand concealment as a criminal act, while the error in the severity of the main criminal offense should be recognized as legal, which does not affect the decision to prosecute. Provisions have been improved to distinguish the concealment of a criminal offense from other types of involvement, complicity in the form of complicity, related acts, other criminal offenses against justice committed during the concealment of a criminal, traces of a criminal offense, including by providing knowingly false previously promised concealment occurs by active physical (non-intellectual) actions.