Правове регулювання як об’єкт соціологічного типу правопізнання

Abstract

У статті автором обґрунтовано високий рівень наукової та практичного витребування дослідження правового регулювання. Підсумовано, що методологічна складова частина будь-якого сучасного наукового дослідження явищ і процесів правової дійсності, зокрема теоретико-правових аспектів правового регулювання відносин в тій чи іншій сфері людської діяльності, відіграє важливу роль, забезпечуючи всебічність, повноту та перспективність самого наукового дослідження. Автором на підставі аналізу поглядів представників соціологічної юриспруденції з’ясовано особливості розуміння правового регулювання, а також виокремлено перспективні напрями наукового дослідження правового регулювання з огляду на положення соціологічного типу праворозуміння. У висновку узагальнено зазначені перспективні напрями наукового дослідження, до яких віднесено подолання пануючого в юридичній науці вузького інструментального підходу до розуміння регулятивного впливу права та переходу до широкого його тлумачення як складного та багатоаспектного явища, що є самостійним напрямом функціонування права, змістом якого є соціалізація права, націлена на досягнення покладеної на нього мети; подолання заідеологізованості представлених у юридичній науці поглядів на явище права та його ролі, що сформувалися в радянській юридичній науці та в подальшому впливають на сучасні наукові дослідження правового регулювання, що обумовлено сприйняттям права суто як засобу (інструменту) в руках правлячого соціального класу, що спроможне закріпити, поширити та забезпечити реалізацію його інтересів за допомогою загальнообов’язкової сили права; посилення методологічного забезпечення дослідження, особливо щодо визначення методологічної стратегії його пізнання. На нашу думку, основу такої методологічної стратегії мають становити положення соціологічного типу правопізнання, що в основу дослідження вкладають ідеї суспільних відносин як першоджерела права; об’єкта правового регулювання; результату правового регулювання у вигляді трансформаційних перетворень кількісних і якісних показників суспільного життя.The author substantiates the high level of scientific and practical demand for the study of legal regulation. It is concluded that the methodological component of any modern scientific study of phenomena and processes of legal reality, including theoretical and legal aspects of legal regulation of relations in a particular field of human activity, plays an important role in ensuring the comprehensiveness, completeness and viability of scientific research. Based on the analysis of the views of representatives of sociological jurisprudence, the author clarifies the peculiarities of understanding legal regulation, as well as identifies promising areas of research on legal regulation, based on the provisions of the sociological type of legal understanding. In conclusion, these promising areas of research are summarized, which include: 1) overcoming the prevailing in legal science narrow instrumental approach to understanding the regulatory impact of law and the transition to its broad interpretation as a complex and multifaceted phenomenon, which is an independent direction of law. there is a socialization of law aimed at achieving its goal; 2) overcoming the ideology of the views presented in legal science on the phenomenon of law and its role, formed in Soviet jurisprudence and further affect modern scientific research of legal regulation, due to the perception of law purely as a means (tool) in the hands of the ruling social class able to consolidate, disseminate and ensure the realization of its interests through the binding force of law; 3) strengthening the methodological support of the study, especially in terms of determining the methodological strategy of its knowledge. In our opinion, the basis of such a methodological strategy should be the provisions of the sociological type of legal knowledge, which are based on the study of the ideas of social relations as: a) the primary sources of law; b) the object of legal regulation; c) the result of legal regulation in the form of transformational transformations of quantitative and qualitative indicators of public life.