Плюралізм уявлень про соціальну реальність як передумова розвитку соціологічної теорії

Abstract

У статті розглядається дискусійний і суперечливий характер зростання соціологічного знання. Головним рушієм соціологічної думки на перших етапах її розвитку були суперечки і суперництво в дисципліні між послідовниками різних традицій і шкіл щодо визнання їх лідерства у намаганні представити соціальну реальність у всій її багатогранності і повноті, посилаючись при цьому на цілий арсенал різноманітних наукових методів, здатних забезпечувати об’єктивність і достовірність отриманих знань. Із появою постнекласичної раціональності поліпарадигмальність соціологічної науки пояснюється з точки зору врахування співвіднесення характеру отриманих знань про суспільне буття не тільки з особливостями засобів і операцій діяльності науковців, а й із ціннісно-мотиваційними структурами особистості дослідника. До того ж усвідомлення ідеологічної прихильності соціолога стає необхідною умовою зростання соціологічного знання, бо творчість є результатом «зіткнення ідеологій». Головною проблемою, що постала перед представниками різних теоретико- методологічних підходів, є проблема соціальної реальності, що виявляє свою цілісність у множині форм та перебуває у процесі становлення. Вибір відправної точки побудови соціологічної теорії здійснюється як залежно від належності їх авторів до певної соціологічної традиції або школи, так і від їх морального та політичного самовизначення. У статті розглядаються такі теоретико-методологічні напрями інтерпретації природи соціальної реальності кінця ХХ – поч. ХХІ ст., як конструктивізм, культурологізм, неомарксизм, аналізується евристичний потенціал категорій та метафор, уведених Дж. Александером, У. Беком, М. Кастельсом, Дж. Уррі. На прикладі творчості Ф. Джеймисона демонструється можливість синтезу принципово відмінних методологічних підходів – постмодернізму і марксизму – для виявлення характерних рис соціальної реальності епохи глобалізації. Загалом, сучасна теоретична соціологія представлена такою, що демонструє постійні зусилля відповідати реальним соціально-історичним змінам на основі перегляду і коригування своїх теорій, а також удосконалення нового категоріального апарату, методології і нового бачення дослідницького поля соціологічної науки.The debatable and contradictory nature of sociological knowledge growth is considered in the paper. The main driving force of sociological thought at an early stage of its development were disputes between followers of different traditions and schools where an enormous variety of scientific methods were used, contributing to the objectivity and reliability of the acquired knowledge and to the presentation of social reality in all its diversity and completeness. After the appearance of post-nonclassical rationality, the polyparadigmal nature of sociological science is explained not only by correlating the acquired knowledge about social life with the peculiarities of scientists’ methods but also with the value-motivational structures of researcher’s personality. Moreover, the awareness of sociologist’s ideological commitment becomes a necessary condition for the growth of sociological knowledge, because creativity is to some extent the result of a “clash of ideologies”. The main problem facing the representatives of different theoretical and methodological approaches is the problem of social reality, which manifests its integrity in the plurality of forms being at the same time in the process of formation. The choice of a starting point for the construction of sociological theory depends not only on the commitment of their authors to a particular sociological tradition or school, but also on their moral and political self-determination. Such theoretical and methodological social reality interpretations of the late 20th – early 21st centuries as constructivism, culturologism, neo-Marxism are studied, the heuristic potential of categories and metaphors introduced by J. Alexander, U. Beck, M. Castells, J. Urry is analyzed in the paper. The author demonstrates the possibility of synthesizing such fundamentally different methodological approaches as postmodernism and Marxism in order to identify the characteristics of social reality in the globalization era on the example of F. Jameson’s works. In general, modern theoretical sociology demonstrates continuing effort to respond to real socio-historical changes by constant revision and adjustment of its theories, as well as by elaborating new categorical apparatus, methodology and a new vision of the research field of sociological science.