Эпистемологический конструктивизм и его проявления в современных исследовательских практиках

Abstract

В статье рассматривается проблема влияния эпистемологического конструктивизма на современные исследовательские практики. Фиксируются основные вехи развития конструктивизма, его отличительные черты и фундаментальные положения. Автор приходит к выводу, что позиция эпистемологического конструктивизма в современной философии и академических исследованиях имеет мировоззренческую актуальность, связанную с тенденциями в развитии современной науки и современного общества. Конструктивизм и реализм являются основными методологическим позициями в современной философии познания. Противостояние и взаимовлияние этих позиций откладывают отпечаток на результаты проводимых исследований. Эпистемологический реализм, как наследник философии познания Нового времени, утверждает объективную, независимую от сознания познающего субъекта, природу реальности и способность познающего субъекта к ее отражению в адекватных, соответствующих ее природе и свойствам моделях. Что касается эпистемологического конструктивизма, то он постулирует определенную информационную «замкнутость» узнаваемых объектов и «автономную» природу создаваемых сознанием субъекта моделей. Обосновано, что ситуация противостояния эпистемологического конструктивизма и реализма обусловлена ​​разными познавательными стратегиями, которые могут быть использованы в процессе научного исследования по отношению как к реально существующим объектам, так и к объектам-конструкциям. Противостояние и взаимодействие этих позиций откладывают отпечаток на результаты проведенных исследований. Показано, что попыткой примирить позиции конструктивизма и реализма в эпистемологии есть концепция «конструктивного реализма». Эта концепция настаивает на сложном и многомерном характере реальности, которая понимается с помощью системы конструктов сознания, которые находят в процессе этого познания объективную форму.У статті розглядається проблема впливу епістемологічного конструктивізму на сучасні дослідницькі практики. Простежується філософське коріння конструктивізму в глибинах європейської культури і філософії. Фіксуються основні віхи розвитку конструктивізму, його відмінні риси та фундаментальні положення. Автор доходить висновку, що позиція епістемологічного конструктивізму в сучасній філософії, та у академічних дослідженнях має світоглядну актуальність, пов'язану із тенденціями в розвиткові сучасної науки і сучасного суспільства. Зростаючий вплив епістемологічного конструктивізму на широкий спектр наукових досліджень осмислений в контексті його концептуальних та методологічних особливостей і світоглядних передумов. Конструктивізм і реалізм є основними методологічним позиціями в сучасній філософії пізнання. Епістемологічний реалізм, як спадкоємець філософії пізнання Нового часу, стверджує об'єктивну, незалежну від свідомості суб'єкта, що пізнає, природу реальності і здатність суб'єкта, що пізнає, до її відображення в адекватних, відповідних її природі і властивостям моделях. Що ж стосується епістемологічного конструктивізму, то він постулює певну інформаційну «замкнутість» пізнаваних об'єктів і «автономну» природу створюваних свідомістю суб'єкта моделей. Обгрунтовано, що ситуація протистояння епістемологічного конструктивізму і реалізму обумовлена різними пізнавальними стратегіями, які можуть бути використані в процесі наукового дослідження по відношенню як до реально існуючих об’єктів, так і до об’єктів-конструкцій. Протистояння та взаємовплив цих позицій відкладають відбиток на результати проведених досліджень. Показано, що спробою примирити позиції конструктивізму і реалізму в епістемології є концепція «конструктивного реалізму». Ця концепція наполягає на склад ному та багатовимірному характеру реальності, яка розуміється за допомогою системи конструктів свідомості, які знаходять у процесі цього пізнання об’єктивовану форму.The article deals with the problem of the influence of epistemological constructivism on modern research practices. It trace s the philosophical roots of constructivism in the depths of European culture and philosophy. The main milestones of development of constructivism, its distinguishing features and fundamental provisions are recorded. The author concludes that the position of epistemological constructivism in modern philosophy, and in academic studies has a worldview relevant to the trends in the development of modern science and modern society. The growing influence of epistemological constructivism on a wide range of scientific studies is comprehended in the context of its conceptual and methodological features and worldview prerequisites. Constructivism and realism are the main methodological positions in modern philosophy of knowledge. Epistemological realism, as the heir to the philosophy of modern cognition, asserts the objective, independent of consciousness of the knowing subject, the nature of reality and the ability of the knowing subject to reflect it in adequate, appropriate to its nature and properties models. As for epistemological constructivism, it posits a certain information "closeness" of the known objects and "autonomous" nature created by the consciousness of the subject of models. It is substantiated that the situation of confrontation between epistemological constructivism and realism is conditioned by different cognitive strategies that can be used in the process of scientific research in relation to both real objects and objects-constructions. The confrontation and interplay of these positions put a mark on the results of the research. It is shown that the concept of "constructive realism" is an attempt to reconcile the positions of constructivism and realism in epistemology. This concept insists on the complex and multidimensional nature of reality, which is understood by the system of constructs of consciousness that find the objectified form in the process of this knowledge.