Траєкторія інституційного розвитку сучасної Росії: протистояння модернізації та традиціоналізму

Abstract

У статті розглядаються та аналізуються причини та наслідки протистояння модернізації та традиціоналізму в соціально-політичному та правому полі сучасного інституційного розвитку Росії. Імперська історична традиція стала тим чинником, який визначає нинішнє розуміння сутності, меж, механізмів захисту політичних і громадянських прав людини та громадянина в цій країні. У сучасному політико-правовому житті Росії чітко увиразнено низку неформальних деструктивних інститутів політики, які перешкоджають належній реалізації політичних і громадянських прав. Перш за все це фактичне (якщо не де-юре, так де-факто) призначення спадкоємця глави держави, патрон-клієнтські мережі, системна корупція, непотизм, клієнтизм, клановість, фаворитизм та ін. Саме таке становище слушно дозволяє характеризувати російську сучасну дійсність як «неопатримоніальну» і навіть «неофеодальну». Урядові заходи останнього десятиліття державно-правового розвитку Російської Федерації активно спрямовуються на звуження простору громадянського суспільства та громадянських, політичних прав і свобод, незважаючи на їх нормативне закріплення у 90-х роках минулого століття. Попри те, що російське суспільство є дуже неоднорідним, можна констатувати, що боротьба за можливість реалізації саме громадянських та політичних прав і свобод не є пріоритетами для росіян загалом. Відсутність велелюдних і тривалих протестів громадськості проти різноманітних проявів авторитаризму, утисків прав людини, переслідування НУО свідчить про загалом деяку байдужість росіян до цих питань, недостатню підтримку цінностей прав людини в російській громадській думці.В статье рассматриваются и анализируются причины и последствия противостояния модернизации и традиционализму в социально-политическом и правом поле современного институционального развития России. Имперская историческая традиция стала тем фактором, который определяет нынешнее понимание сущности, границ, механизмов защиты политических и гражданских прав человека и гражданина в этой стране. В современной политико-правовой жизни России четко выражен ряд неформальных деструктивных институтов политики, препятствующих надлежащей реализации политических и гражданских прав. Прежде всего это фактическое (если не де-юре, так де-факто) назначение наследника главы государства, патрон клиентские сети, системная коррупция, непотизм, клиентизм, клановость, фаворитизм и др. Именно такое положение справедливо позволяет характеризовать российскую современную действительность как «неопатримониальная» и даже «неофеодальная». Правительственные меры последнего десятилетия государственно-правового развития Российской Федерации активно направляются на сужение пространства гражданского общества и гражданских, политических прав и свобод, несмотря на их нормативное закрепление в 90-х годах прошлого века. Несмотря на то, что общество является весьма неоднородным, можно констатировать, что борьба за возможность реализации именно гражданских и политических прав и свобод не являются приоритетами для россиян в целом. Отсутствие многолюдных и длительных протестов общественности против различных проявлений авторитаризма, ущемления прав человека, преследования НПО свидетельствует в целом о некотором равнодушии россиян к этим вопросам, недостаточной поддержки ценностей прав человека в российском общественном мнении.The article considers and analyzes the causes and consequences of the confrontation between modernization and traditionalism in the socio-political and legal field of modern institutional development of Russia. The imperial historical tradition has become a factor that determines the current understanding of the nature, boundaries, mechanisms of protection of political and civil rights of man and citizen in this country.In the modern political and legal life of Russia, a number of informal destructive institutions of politics are clearly expressed, which hinder the proper realization of political and civil rights. First of all, it is the actual (if not de jure, then de facto) appointment of the head of state’s successor, patron-client networks, systemic corruption, nepotism, clientelism, clannishness, favouritism, and others. It is this situation that rightly allows us to characterize Russian modern reality as “neopatrimonial” and even “neo-feudal”. Government measures of the last decade of state and legal development of the Russian Federation are actively aimed at narrowing the space of civil society and civil, political rights and freedoms, despite their normative consolidation in the 90s of last century.Despite the fact that Russian society is very heterogeneous, it can be stated that the struggle for the possibility of realizing civil and political rights and freedoms is not a priority for Russians in general. The absence of massive and protracted public protests against various manifestations of authoritarianism, human rights oppression, and persecution of NGOs indicates a general indifference of Russians to these issues, insufficient support for human rights values in Russian public opinion.