Трансформація конституційного принципу світськості держави в умовах формування нової парадигми публічно-релігійних відносин

Abstract

Плюралізація світоглядних парадигм, спричинена урбанізаційними та міграційними процесами, актуалізує конституційний принцип свободи віросповідання не лише як право на сповідування релігії, а як право на суб’єктивний вибір світоглядної системи в умовах ціннісного різноманіття. Динаміка соціокультурних процесів зумовлює перегляд застарілих інтерпретацій принципу світськості, які тривалий час ґрунтувалися на ідеологічній презумпції витіснення релігійної складової з публічно-правової площини. Сучасний етап правового розвитку позначений становленням постсекулярної комунікативної моделі, де релігійна свідомість перестає розглядатися як об’єкт обмеження, натомість набуваючи статусу рівноправного учасника суспільного дискурсу. Це свідчить про подолання радикального секуляризму на користь конституційного нейтралітету, що забезпечує баланс інтересів у гетерогенному суспільстві.